КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-1531/09 Головуючий у І інстанції Богдан О.О.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого – судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 травня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, –
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2009 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила зобов’язати відповідача нарахувати недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 06 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести нарахування недоплаченої доплати до пенсії підлягає задоволенню з 09.07.2007 року по 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року.
Проте з таким висновком суду не можна погодитися у повній мірі.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення, копія якого міститься в матеріалах справи.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV було внесені такі зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»: виключено пункт 17 ст. 77; стаття 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними. Тому позовні вимоги позивача за 2006 рік задоволенню не підлягають.
На 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано таким, що не відповідає Конституції України. Відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.
Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, колегією суддів враховується, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинна була дізнатися з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначеної норми законодавства та враховуючи те, що в апеляційні скарзі, відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України, пенсія позивача підлягає перерахунку відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, тобто в межах річного строку звернення з адміністративним позовом до суду.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», о сновні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивача, як дитині війни .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва – задовольнити частково.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 06 травня 2009 року – скасувати.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_3 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з урахуванням раніше виплачених коштів.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.