КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Кузьмін М.В. Справа № 2-а-1536/09
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в Київській області, інспектора Броварського взводу ДПС ДАІ Лучка Сергія Васильовича про визнання незаконними дій інспектора та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом до Відділу державної автомобільної інспекції УМВС України в Київській області, інспектора Броварського взводу ДПС ДАІ Лучка Сергія Васильовича про визнання незаконними дій інспектора та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 27 липня 2009 року, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Інспектором Броварського взводу ДПС ДАІ Лучком Сергієм Васильовичем розглянуто матеріали адміністративної справи згідного статей 258, 276, 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення та 21 квітня 2009 року винесено постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Підставою для винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення стали матеріали щодо адміністративного правопорушення, зафіксованого за допомогою спеціального технічного засобу «Візир».
Відповідно до пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
Порушенням пункту 12.4 Правил дорожнього руху став той факт, що автомобіль «Мазда» д.н.з. НОМЕР_1 рухався саме зі швидкістю 83 км/год.
На підтвердження цього представлено фотофіксацію правопорушення, яка здійснена за допомогою спеціального технічного засобу «Візир».
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що матеріали фіксації адміністративного правопорушення мають чітке зображення номерного знака на транспортному засобі, відомості про транспортний засіб відповідають даним реєстрації, матеріали розглянуто відповідачем у відповідності до вимог Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яка затверджена наказом МВС України №77 від 26 лютого 2007 року, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З таким висновком суду І-ї інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не погоджується з наступних підстав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення» ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення вказаним Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Водночас, за інформацією ДП “Укрметртестстандарт”, відповідний вимірювач швидкості “Візир” не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань міліції і, зокрема, ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
На фотознімку немає будь-яких об'єктів, які б вказували, в якому напрямку рухається автомобіль та чи знаходиться він в межах населеного пункту або поза його межами.
За нормами Закону України «Про міліцію» співробітник міліції повинен припиняти адміністративні правопорушення.
Згідно із Інструкцією з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, яка затверджена наказом МВС України від 27 березня 2009 року, інспектору чітко визначено активно реагувати і припиняти правопорушення в тому числі, перевищення швидкості, а не спостерігати за правопорушенням, яке відбувається в його присутності.
Сам факт неприпинення правопорушення позбавив особу, яка керувала транспортним засобом можливості об'єктивно оцінити те, що відбувалося на місці і вказати інспектору на можливі причини помилкової фіксації швидкості автомобіля, що в свою чергу ставить під сумнів місце, час та швидкісний режим, зазначений у постанові про правопорушення.
У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. При цьому встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля позивача неможливо.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 70 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представник відповідача в судове з’явився та не довів законності підстав для прийняття оскаржуваної постанови.
Крім цього, ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги, а відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Отже, технічний прилад «ВІЗІР» не є спеціальним технічним засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, що працює в автоматичному режимі, тому зафіксована приладом та зазначена в постанові швидкість руху не може бути достовірною.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення до адміністративної відповідальності даної особи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КУпАП є безпідставним.
За таких обставин, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 не надав належної правової оцінки обставинам справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 202 КАС України, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суд м. Чернігова від 27 липня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов ОСОБА_4.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення АІ№148260 від 21 квітня 2009 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за частиною 1 статті 122 КУпАП – закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Складено у повному обсязі 18.06.2010 року.