КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2862/09 Головуючий у 1-й інстанції Голуб А.В.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою   управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до УСЗН Білоцерківської міської ради про зобов’язання здійснити перерахунок та провести виплату одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2 000,00 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2009 року позов задоволено, стягнуто з управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_4 2 525,00 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому просить оскаржувану постанову скасувати з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується копією відповідного посвідчення та не заперечується сторонами, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який передбачений ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте за 2008 рік ним було отримано щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 100 грн., тобто з урахуванням обмежень встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі – п’ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Виплата вказаної щорічної допомоги на оздоровлення позивачу була проведена відповідачем 20.05.2008 року в тому розмірі, який встановлений постановами КМ України             № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, що підтверджується копією відповідної банківської виписки – а.с. 8.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності законів над нормативно-правовими актами, при цьому вважав за необхідне посилатись на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними положення деяких статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на отримання недоплаченої допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої допомоги в розмірі 100 грн. за 2008 рік, а відтак вважав за можливе стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги в розмірі 2 525,00 грн.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22 травня 2008 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема статтю зазначеного Закону, якою зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату вказаної допомоги на оздоровлення 20 травня 2008 року до ухвалення Конституційним Судом України рішення від             22 травня 2008 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 березня 2009 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун