КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-3060/09 Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року                                                       м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації про стягнення щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до УПСЗН Катеринопільської РДА Черкаської області про стягнення з відповідача сум недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2 542,00 грн.

Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25.10.2007 року позов задоволено, стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_4 2 542 (дві тисячі сорок дві) грн., як недоплату разової грошової допомоги за 2007 рік.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус учасника війни – учасника бойових дій, що підтверджується копією відповідного посвідчення, тому має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, який визначений ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Виплата вказаної допомоги до 5 травня як учаснику війни за оспорюваний період часу позивачу здійснювалась відповідачем в розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, тобто з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 та на загальні засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами зазначивши, що при нарахуванні та виплаті такої допомоги відповідач неправомірно проводив виплати в розмірі, який передбачено постановами КМ України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року, які не відповідають вимогам встановленого ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважав за необхідне відновити порушені права позивача шляхом стягнення з відповідача недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в сумі 2 542,00 грн.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

9 липня 2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними, зокрема п. 13 ст. 71 зазначеного Закону, яким зупинено дію ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на           2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.

За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня в квітні 2007 року до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов’язання та не порушив прав позивача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Оскільки порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної державної адміністрації Черкаської області задовольнити.

Постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 жовтня 2007 року скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун