КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Ткаченко О.Є. Справа №2а-10082/09/2570
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року у справі за позовом Прилуцької районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
Прилуцька районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області від 17 грудня 2008 року №99.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року, Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Державною інспекцією з контролю за цінами у Чернігівській області проведено планову перевірку позивача, за результатами якої складено акт №006497 від 09 грудня 2008 року.
17 грудня 2008 року відповідачем прийнято рішення №99 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого з позивача підлягає вилученню в дохід держави 2192,21 грн. та штраф у сумі 4384,42 грн.
В обґрунтування зазначеного вище рішення Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області вазує на те, що ветеринарні роботи та послуги є державно-регульованими з посиланням на наказ «Міністерства сільського господарства і продовольства України «Про затвердження механізму формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги» від 19.02.1996 р. № 51 (далі – наказ №51).
Колегія суддів вважає таке твердження відповідача безпідставним з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення» правове регулювання ціноутворення в Україні здійснюється на підставі цього Закону та інших актів законодавства України, що видаються відповідно до нього.
Статтею 8 вказаного Закону передбачено, що Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. В разі надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.
Пункт 24 постанови КМУ України від 25 грудня 1996 року №1548 Держкомветмедицини встановлює за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном та Мінагрополітики тарифи на платні послуги, що надаються державними установами ветеринарної медицини, крім тарифів на проведення обстежень (експертиз), які є підставою для видачі документів дозвільного характеру, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наказом №51, на порушення якого посилається Державна інспекція з контролю за цінами в Чернігівській області, затверджено механізм формування тарифів на ветеринарні роботи і послуги. При цьому даний наказ не встановлює державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що наказ №51 прийнятий у 1996 році та не приведений у відповідність до нової редакції Закону України «Про ветеринарну медицину» від 16 листопада 2006 року та нової редакції постанови КМУ №478.
В силу положень статті 2 Закону України «Про бюджет на 2000 рік» кошти за надання позивачем платних послуг, передбачених постановою КМУ №478, які до цього часу були позабюджетними, з 1 січня 2000 року включаються до спеціального фонду Державного бюджету України як власні надходження цих установ і організацій та відповідні спеціальні видатки.
Держаним комітетом ветеринарної медицини доводиться єдиний кошторис по фінансуванню установ ветмедицини за рахунок загального та спеціального фондів на кожний рік. Кошти спеціального фонду – це сума доведеного плану надходжень від надання ветеринарних послуг, які є складовою частиною Державного бюджету.
Отже, до 2000 року кошти, що надходили від надання ветеринарних послуг були позабюджетними та обліковувалися окремо на розрахункових рахунках в установах банку. Крім того, установи ветеренарної медицини були зареєстровані в податковій інспекції як платники податку на прибуток в частині позабюджетних надходжень.
З 2000 року всі установи ветмедицини зареєстровані у податкових інспекціях як неприбуткові.
Калькуляції складаються кожною установою самостійно на підставі витрат на проведення ветеринарних послуг та згідно із постановою КМУ від 17 травня 2005 року № 659 «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ» використовуються на утримання установ.
Прилуцька районна державна лікарня ветеринарної медицини є бюджетною установою, зареєстрованою в податковій інспекції, як неприбуткова організація, доходи та видатки якої формуються згідно кошторису відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Згідно постанови КМУ №1298 від 30 червня 2002 року формується заробітна плата. До складу видатків з оплати праці, входять посадові оклади, надбавки, доплати, премії, тощо.
Вказані видатки по заробітній платі є бюджетними та відпостяться на собівартість наданих послуг по установі та включаються до калькуляції на відновлення цих видатків згідно постанови КМУ №478 від 15 серпня 2992 року.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Зважаючи на те, що кошти від надання платних ветеринарних послуг є коштами Державного бюджету, а не позабюджетними, застосування наказу Міністерства сільського господарства і продовольства України №51 від 19 лютого 1996 року у даному випадку є недоречним.
Статтею 19 Господарського кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері цін і ціноутворення - з питань додержання суб'єктами господарювання державних цін на продукцію і послуги.
Постановою КМУ від 25 грудня 1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» передбачено перелік постанов КМУ, відповідно до яких бюджетні установи надають послуги на платній основі та підлягають регулюванню.
Постанова КМУ № 478 від 16 серпня 1992 року, на порушення якої посилається Держінспекція, в зазначений вище перелік постанов не входить.
В силу статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Отже, ціни є вільними і визначаються установами ветмедицини самостійно, за згодою сторін.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що факт порушення відповідачем порядку встановлення і застосування цін є недоведеним, а рішення № 99 від 17 грудня 2008 року суперечить вимогами чинного законодавства та є необґрунтованим.
Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195-196, 200, 205 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
У повному обсязі складено 11.06.2010р.