КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 13/594 (2а-12206/08) Головуючий у 1-й інстанції Степанюк А.Г.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
Цвіркуна Ю.І.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2009 року по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 28.03.2008 року № 0000144020/0, від 11.06.2008 року № 0000144020/1, від 27.08.2008 року № 0000144020/2, від 05.11.2008 року № 0000144020/3,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 28.03.2008 року № 0000144020/0, від 11.06.2008 року № 0000144020/1, від 27.08.2008 року № 0000144020/2, від 05.11.2008 року № 0000144020/3.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2009 року позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.03.2008 року № 0000144020/0, від 11.06.2008 року № 0000144020/1, від 27.08.2008 року № 0000144020/2, від 05.11.2008 року № 0000144020/3.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 21.01.2008 року по 29.02.2008 року працівниками СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було здійснено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства позивача за період від 01.01.2006 року до 30.09.2007 року, за результатами якої було складено акт № 154/4020/24364528 від 17.03.2008 року, яким зафіксовано, зокрема, що за перевіряємий період підприємством було занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 278 906,0 грн., за 2007 рік на 316,0 грн., а також завищено податок на прибуток за ІІ квартал 2006 року на суму 276 858,0 грн., що є порушенням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.03.2008 року № 0000144020/0, від 11.06.2008 року № 0000144020/1, від 27.08.2008 року № 0000144020/2, від 05.11.2008 року № 0000144020/3, які позивачем оскаржувались у встановленому порядку, проте були залишені без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що висновки в акті перевірки за перевіряємий період спростовуються наявними доказам в матеріалах справи, позивач не допустив порушень податкового законодавства, а відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про можливість задовольнити позов шляхом визнання нечиними оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно висновків акту перевірки № 154/4020/24364528 від 17.03.2008 року позивачем в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» невірно визначено балансову вартість запасів на кінець звітного періоду – І квартал 2006 р. в розмірі 1 107 433 грн. на суму доходу. визначеного за результатами перерахунку балансової вартості запасів за І квартал 2006 р. по періодах:
• - за І квартал 2006 року на суму 277 579 грн.;
• - за II квартал 2006 року на суму 896,0 грн.;
• - за III квартал 2006 року на суму 316,0
завищено податок на прибуток за II квартал 2006 року на суму 276 858,0 грн.
В декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2006 р. в рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» відображено суму 2 769 759 грн. За даними перевірки визначено суму приросту балансової вартості запасів за І квартал 2006 р. в розмірі 3 877 192 грн. Відхилення становить 1 107 433 грн.
Пунктом 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» (із змінами та доповненнями) передбачено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми зобов’язання з цього податку.
Тобто, у позивача була можливість до початку перевірки подати уточнюючий розрахунок за І квартал 2006 р. та врахувати всі витрати на суму 3 901 905 грн. та заниження скоригованого валового доходу у І кварталі 2006 р. в сумі 1 107 433 грн.
Крім того, з акту перевірки слідує, що в порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем до складу валових витрат віднесено витрати, не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) на загальну суму 9 454,0 грн. за договорами, укладеними з ВАТ «Кияни» про оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, проспект Московський, 9, так як зі змісту договорів оренди нежитлових приміщень слідує, що орендодавець ЗАТ «Кияни» у договорах оренди нежитлових приміщень за адресою проспект Московський, 9, корпус № 5, літера «Б», 5 поверх, укладених з позивачем та актів прийому-передачі виконаних робіт не визначив площу прилеглих територій та види озеленення, за які орендар здійснював плату за озеленення та прибирання льоду та снігу, тобто зазначені позивачем послуги, відповідно до укладених договорів оренди нежитлових приміщень, не входять до складу орендної плати та у бухгалтерському обліку підприємства на балансовому рахунку 10 «Основні засоби», субрахунок 108 «Багаторічні насадження» не обліковуються як зелені насадження.
Оскільки у позивача відсутні будь-які документи, що підтверджують необхідність здійснення таких витрат та їх зв’язок з господарською діяльністю підприємства, враховуючи вимоги пп. 1 п. 2 ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ВАТ «Кияни» як власник нежитлових приміщень, має право здійснювати благоустрій прилеглих територій та відображати такі витрати у податковому обліку, а не позивач.
Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що в тих випадках, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що приймаючи оспорювані податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України, так як в матеріалах справи не вбачається доказів того, що на час проведення перевірки діяльності позивача ним було дотримано вказані вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому підстав для визнання нечинними оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача у апеляційного суду немає.
Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, тому оскаржуване рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 березня 2009 року скасувати та постановити по справі нове рпішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________Г.В. Земляна
_____________________Ю.І. Цвіркун