КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий в першій інстанції – Винокукров К.С. Справа № 11/698 (2а-15379/08)
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Торговий центр «Садово-городня техніка» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Торговий центр «Садово-городня техніка» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання дій та бездіяльність незаконними та скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
Приватне підприємство «Торговий центр «Садово-городня техніка» (далі – ПП «ТЦ «Садово-городня техніка», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі – ДПІ у Подільському районі міста Києва, відповідач) про визнання дій та бездіяльність незаконними та скасування рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року, ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія встановила наступне.
Згідно з карткою особового рахунку по сплаті податку на додану вартість ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» у періоді з 2004р. постійно рахувалась недоїмка та після самостійно поданої платником декларації по ПДВ від 17.09.2007р. виник податковий борг у сумі 2 975, 63 грн., про що позивачу було надіслано податкову вимогу № 1/2603 від 08.10.2007р. та згідно з листом за вих. 23781/10/24-110 від 13.12.2007р. повідомлено про наявність такого боргу з посиланням на п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Податкові повідомлення-рішення від 24.09.2004р. були отримані ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» 11.10.2004р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, наданим відповідачем на вимоги суду, та враховуючи їх несплату протягом 10 днів, в обліку платника податків за спливом вказаного строку, сума в розмірі 2 473, 23 грн. набула статусу податкового боргу та відповідним чином була відображена у картці особового рахунку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. у справі 46/310 за позовом ДПІ у Подільському районі міста Києва до ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» про стягнення суми 2 473, 23 грн. було відмовлено. Зазначена постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2005р. залишена без змін Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2008р. №К-9077/06.
16 грудня 2008 року ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» звернулося до ДПІ в Подільському районі міста Києва з заявою про списання податкового боргу на загальну суму 2 473, 23 грн. на підставі п. 18.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Порядок списання безнадійного податкового боргу визначений у п. 18.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також у Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом ДПА від 14.03.01р. № 103.
Згідно з пп. 18.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.
Відповідно до п.15.2.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання.
На час звернення позивача до ДПІ в Подільському районі міста Києва пункт 18.2 зазначеного вище Закону був чинним та строк позовної давності сплинув.
ДПІ у Подільському районі міста Києва на підставі п. 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафних санкцій в розмірі 2 473, 23 грн. була погашена за рахунок сум, що надходили по сплаті податку на додану вартість.
Обставини справи свідчать, що погашення боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 24.09.2004р. було здійснено податковим органом в періоді до виставлення податкової вимоги від 08.10.2007р. за рахунок сплачених сум на погашення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за поданими деклараціями, а сума податкового боргу визначена у податковій вимозі виникла у зв’язку з поданням декларації у вересні 2007р.
12.06.2008р. ДПІ в Подільському районі міста Києва до ПП «ТЦ «Садово-городня техніка» було надіслано запрошення №11376/10/15-207 для проведення невиїзної документальної перевірки стосовно штрафних санкцій, які виникли в зв'язку з несвоєчасною сплатою податку на додану вартість.
У відповідь на запрошення позивач надіслав лист від 19.06.2008р. №09/07, у якому зазначив, що йому невідомо, про який борг іде мова, у зв’язку з чим незрозумілими є цілі невиїзної перевірки Підприємства.
Судова колегія встановила, що внаслідок несплати застосованих штрафних санкцій з податку на додану вартість по податковому рішенню-повідомленню № 0006401501/0 від 24.09.2004р. на суму 2 447,33 грн. та податковому повідомленню-рішенню № 0006411501/0 від 24.09.2004р. на суму 25,90 грн. по акту перевірки №503-15/210 від 24.09.2004р. було здійснено погашення такого боргу, що в свою чергу стало підставою несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань, визначених у деклараціях підприємства. Зазначені суми штрафних санкцій обліковувались у картці особового рахунку підприємства правомірно та мали статус податкового боргу.
Як встановлено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” від 20.05.99р. № 679-ХІV Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
При цьому, з метою однакового застосування судами загальної юрисдикції положень Конституції та законів України, судом враховується позиція Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, викладена відповідно у постанові ВАСУ від 09 червня 2009 року №К-10491/07 та постанові ВСУ від 27 жовтня 2009 року №21-1579во09 по справі за позовом Джанкойського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції.
Отже, ДПІ у Подільському районі міста Києва не вправі була зараховувати поточні платежі в рахунок погашення боргу, а мала б списати борг, у зв’язку з чим виникла несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов’язань, визначених у деклараціях Підприємства.
Колегія суддів приходить до висновку про наявність неправомірних дій суб’єкта владних повноважень стосовно зарахування поточних платежів в рахунок погашення боргу та неправомірної бездіяльності щодо несписання податкового боргу.
При встановлених обставинах справи, суд апеляційної інстанції визнає нарахування штрафних санкцій за висновками акта №609-15/228 від 23.06.2008р. таким, що не відповідає чинному законодавству, у зв’язку чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та враховуючи інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17 березня 2009 року, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно і не всебічно з’ясував обставини по справі, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 202 КАС України, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення у справі.
Керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Торговий центр «Садово-городня техніка» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову у справі, якою позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва щодо самостійного зарахування сплачених за податковими зобов’язаннями по ПДВ коштів на погашення податкового боргу за неіснуючу затримку по сплаті податкових зобов’язань з ПДВ, що перевищує граничні строки сплати.
Визнати незаконною бездіяльність Державної податкової інспекції у Подільському районі за зверненнями Приватного підприємства «Торговий центр «Садово-городня техніка» щодо невжиття належних заходів та прийняття рішень по визнанню безнадійним і списанню безнадійного боргу Приватного підприємства «Торговий центр «Садово-городня техніка» за 2004 рік в сумі 2 473,23 грн.
Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 23.06.08 року № 0006961502/0 на суму 2 523,23 грн., №0006951502/0 на суму 1201,20 грн., №0006941502/0 на суму 1068 05 грн. зобов’язань з податку на додану вартість.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної карги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Складено у повному обсязі 18.06.2010 року.