Справа № 22-a-l 051-Ф/07    Головуючий суду першої інстанції Самойлова О.В.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

04 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Притуленко О.В.

суддів               - Полянської В.О.,

Мудрової В.В. при секретарі -   Петриченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації замість невиданого продовольчого пайка, за апеляційною скаргою Військової частини А 0156 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіці Крим від 18 квітня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації замість продовольчого пайка по загальновійськової нормі з урахуванням індексу інфляції на загальну суму 20064, 69 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він проходить службу у військової частини А 0156 і згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на одержання за рахунок держави продовольчих пайків, або за його бажанням - грошової компенсації. Норми продовольчого забезпечення встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року та № 426 від 29 березня 2002 року. Однак, починаючи з 22 червня 2003 року відповідач не видавав йому продовольчий пайок посилаючись на те, що дія ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призупинена статтею 2 в частині Закону України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів». Вважає, що його гарантоване право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави порушено, що з'явилось приводом для звернення до суду.

13 квітня 2007 року позивач подав до суду заяву, в якій, посилаючись на припущену помилку, вказав, що його вимоги зводяться до стягнення компенсації замість продовольчого пайку, не виданого з починаючи з 2000 року.

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 18 квітня 2007 року

позовні вимоги задоволені. Стягнуто з військової частини А 0156 на користь Панченко

В.В. грошову компенсацію замість невиданого продовольчого пайку в сумі 15078 грн.

19 коп., компенсацію за несвоєчасність виплати у сумі 4986 грн. 50 коп., судові витрати

у сумі 51 грн., а всього 20115 грн. 69 коп. 

2

В апеляційній скарзі військова частина А-0156 просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача правомірні, оскільки ґрунтуються на вимогах ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" та ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони суперечать нормам процесуального та матеріального права.

По-перше, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за невиданий продовольчий пайок за період з 12 березня 2000 року по 31 грудня 2005 року, оскільки позивач втратив право звернення до суду в зв'язку з пропуском строку звернення за захистом своїх порушених прав.

Пунктом 2.10. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 9 грудня 2002 року № 402, встановлено, що за час, що минув, продукти згідно з нормами харчування не видаються, грошова компенсація може виплачуватися за термін, що не перевищує загального строку позовної давності відповідно до чинного законодавства.

Строк звернення зі скаргою громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності, згідно до вимог глави 31-А Цивільного процесуального Кодексу України в редакції 1963 року, діючого під час виникнення спірних правовідносин, був встановлений ст. 248-5 ЦПК України, протягом двох місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін .

З матеріалів справи вбачається, що 15 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення компенсації за невидані продовольчі пайки за період з 22 червня 2003 року по 31 грудня 2006 року. Зі змісту позовної заяви випливає, що він не отримував продовольчий пайок починаючи з 2000 року. Тобто про порушення своїх прав позивач знав, однак протягом строку, встановленого законом для оскарження дій чи рішень відповідача до суду не звертався.

Позовна давність для вимог про стягнення компенсації за невиданий продовольчій пайок за період за період з 22 червня 2000 року по 14 січня 2006 року закінчилася 15 січня 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач у судовому засідання наполягав на відмові у задоволенні позову позивача у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, що підтверджується відгуком позивача на заперечення в/ч АО 156 (а.с.47), але суд першої інстанції не звернув на це уваги та прийняв постанову про задоволення позову за межами строку позовної давності при відсутності відомостей про поважність причин його пропуску.

Таким чином, доводи апелянта про скасування постанови в цій частині та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за підстав пропуску строку позивачем звернення до суду про стягнення компенсації за невиданий продовольчий пайок за

3

період з 22 червня 2003 року по 15 січня 2006 року є обґрунтованими і заслуговують на увагу.

Крім цього, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 випливає, що він забезпечувався загальнообов'язковим продовольчим пайком за нормою № 7. затвердженою постановою КМУ № 316 від 13 березня 1996 року „Про норми забезпечення пайком військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ, а з 29 березня 2002 року на підставі пункту 1 підпункту „б" додатку до постанови КМУ № 426 від29 березня 2002 року відповідач повинен був забезпечувати його продовольчим пайком за нормою № 1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд не дослідив зазначених нормативних актів, та не з'ясував чи підпадає позивач під перелік осіб, які забезпечуються харчуванням за загальновійськовою нормою № 1, затвердженою постановою КМУ № 426 від29 березня 2002 року, прийняв судове рішення виходячи с того, що ч. 2 ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України» військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави продовольчого забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів.

Проте, судом не враховано, що ця норма закону була 03 листопада 2006 року Законом України № 328 V викладена в новій редакції, згідно якої соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інших нормативних актів. А статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено право військовослужбовців на отримання продовольчого пайку або грошової компенсації замість нього.

Не звернув уваги суд також на те, продовольча норма № 1. яка передбачена Постановою КМУ за № 426 від 29 березня 2002 року, на яку, як на підставу своїх вимог посилається позивач, не регламентує видачу продовольчого пайку або компенсації замість нього. За цією нормою передбачене тільки харчування за рахунок держави окремих категорій військовослужбовців відповідно переліку.

Посада, яку займає ОСОБА_1 - начальник відділення - провідний інженер-випробувач відділу наукових досліджень не передбачена цім переліком.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для задоволення позову за вищенаведеними підставами заслуговують на увагу. Постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 198 ч.1 п.3, п. 4 ст. 202, 205 ч. 2, 207 КАС України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини А-0156 задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 квітня 2007 року скасувати.

4

Прийняти по справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини А 0156 про стягнення грошової компенсації замість невиданого продовольчого пайка.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця.