УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого – судді Дембовського С.Г.,
суддів: Скавроніка В. М., Шальневої Т.П.,
прокурора Пламадяли І.П.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянула 14 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, не працюючого, судимого: 04.10.2002 року вироком Соломянського районного суду м. Києва за ст. 185 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк один рік; 14.03.2006 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя, Донецької області за ст.. 122 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк один рік; 11.07.2006 року вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя, Донецької області за ст. 309 ч. 1 КК України до позбавлення волі на строк один рік два місяці,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та засуджено до позбавлення волі на строк десять років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено з дня його затримання 01 березня 2009 року.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1, 28.02.2009 року, приблизно о 17 год., знаходячись в підвальному каналізаційному приміщенні на вул. Дмитрівській, 35, в м. Києві та перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння під час спільного вживання спиртних напоїв із ОСОБА_2 та під час виниклої з цього приводу сварки з останнім, наніс йому множинні удари
руками та ногами в різні частини тіла потерпілого, після чого, розбивши
пляшку, частиною, що в нього залишилась, наніс ОСОБА_2 декілька
Справа № 11-а- 751 Категорія – ч. 1 ст. 115 КК України
Головуючий в суді 1-ї інст. Шибко Л.В. Доповідач Скавронік В.М.
ударів в область голови та обличчя, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні
ушкодження у вигляді множинних колото-різаних ран обличчя, що потягли смерть ОСОБА_2
В апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, просить вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк тринадцять років, а в іншій частині вирок залишити без зміни.
В своїх запереченнях на апеляцію захисник засудженого просить залишити її без задоволення, а вирок суду без зміни, оскільки при призначенні ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставину, що обтяжує покарання, так і конкретні обставини злочину і поведінку самого потерпілого.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого, який проти апеляції заперечував, провівши судові дебати та надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення та скасування вироку, виходячи з наступного.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена і підтверджується дослідженими судом і викладеними у вироку доказами в їх сукупності.
Кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 115 КК України як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, є правильною.
Вказане в апеляції не оспорюється.
Колегія суддів вважає такими, які не ґрунтуються на законі, доводи апелянта про те, що призначене засудженому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Як встановлено матеріалами справи та наведено у вироку, ОСОБА_1 дійсно раніше судимий за низку умисних злочинів, які не є тяжкими, що суд першої інстанції в повній мірі врахував.
Призначаючи йому покарання за ч. 1 ст. 115 КК України, суд у відповідності до вимог ст.. 65 КК України також врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який ст.. 12 КК України віднесено до категорії особливо тяжких, його особу, наявність попередніх судимостей тощо.
Суд також врахував, що ОСОБА_1 вчинив злочин в стані алкогольного сп’яніння, визнавши вказане обставиною, що обтяжує покарання.
Крім того, суд першої інстанції врахував протиправну поведінку самого потерпілого ОСОБА_2, який в певній мірі спровокував злочинні дії засудженого, оскільки під час спільного вживання з ним алкогольних напоїв, потерпілий у вказаному місці і в зазначений у вироку час
також перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, сховав пляшку горілки від ОСОБА_1, що спричинило сварку і бійку між ними та призвело до вбивства потерпілого.
Колегія суддів вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах його ізоляції від суспільства і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
На думку колегії суддів, призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі саме на строк десять років, що значно перевищує мінімальний строк покарання, передбачений санкцією ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно з частиною другою статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
У своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначеннясудами кримінального покарання» (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004) Пленум Верховного Суду України з вернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів констатує, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк саме десять років є не тільки карою за вчинене ним, а й законним, справедливим, обґрунтованим, індивідуально виваженим, таким, яке буде достатнім для його виправлення й повернення до нормального, суспільно корисного життя.
Підстав для призначення засудженому більш суворого покарання, ніж призначив суд першої інстанції, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим, у т. ч. і в частині призначеного йому покарання, тому колегія суддів не вбачає будь-яких підстав для його скасування.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2010 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.
Судді: