У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД     ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11-504/2010р.                                        Головуючий у суді І–ї інстанції Волювач О.В.

Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України – С.Т. Доповідач: Мілаш С.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Колегія суддів  Судової палати  у кримінальних справах

  апеляційного суду Полтавської області  в  складі:

головуючого                                            судді  Мілаша С.П.,

суддів:                                         Тараненка Ю.П., Лісіченко Л.М.,    

за участю  прокурора                                Деряги Л.М.,                              

розглянувши 09 липня 2010 року  у відкритому  судовому засіданні в м.  Полтаві матеріали кримінальної справи  за апеляцією заступника Лубенського  міжрайонного прокурора з внесеними  доповненнями на вирок Лубенського  міськрайонного суду Полтавської області  від 02  квітня  2010 року,  -

в с т а н о в и л а:

               Цим  вироком

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженку та зареєстровану за  адресою  с.  Левко – Ромодан, вул. Перемоги, 102 Лубенського району Полтавської області,  фактично проживаючу  в АДРЕСА_2,  українку, громадянку  України,  заміжню,  з неповною середньою освітою,  працюючу  продавцем  - консультантом в  магазині « Фуршет », м.  Лубни, раніше  не судиму

засуджено за  ч. 1 ст. 185 КК України до   покарання  у виді штрафу в розмірі 600 грн.

              По справі  у  відповідності з  вимогами  ст. 81 КПК України вирішено питання речових доказів.

              За вироком  суду  ОСОБА_4 визнано  винною  в тому, що вона  09 лютого 2009 року,  о 14 год. 50  хв.,  перебуваючи  в будинку потерпілої  ОСОБА_5, що  АДРЕСА_1 таємно викрала  належні останній  два  комплекти  постільної  білизни  загальною вартістю  266 грн. та  гроші в сумі  100 грн., а всього майна на  загальну суму  366 грн.

              В апеляції  заступник  Лубенського  міжрайонного  прокурора з урахуванням  внесених доповнень,  не оспорюючи  фактичні обставини справи та  правильність кваліфікації дій  засудженої ОСОБА_4,  вказує на неправильність застосування  районним судом   кримінального закону  при  призначенні останній  покарання, а тому просить привести його у відповідність  з  кримінальним законом, застосувавши до неї положення  ст. 69 КК України.  

              Засуджена  ОСОБА_4 вирок суду не  оскаржувала.

              Колегія суддів, заслухавши  доповідача,  думку  прокурора  про  підтримання поданої апеляції, перевіривши матеріали  справи та доводи  наведені в  апеляції,  вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.      

              За змістом ч. 1 ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції  щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст.301№ КПК України докази не досліджувалися,  апеляційним судом не перевіряються.  Тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.

              Винуватість ОСОБА_4 у   таємному викраденні чужого майна за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю  зібраних у справі доказів, визнала її і сама засуджена, дії якої за ч. 1 ст. 185 КК України  кваліфіковано правильно.

              Законом  України № 1449-VI від 04  червня  2009 року, який набрав чинності  25 червня  2009 року, посилено  відповідальність за викрадення  чужого майна, у зв’язку з чим розмір  штрафу, який за  старою редакцією   ч. 1 ст. 185 КК України визначався в розмірі до 50  неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян,  замінений межами від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів  громадян, що  залишилося поза  увагою  суду першої інстанції при  визначені  ОСОБА_4 необхідного розміру  обраного покарання.

              При  цьому, обираючи покарання винній, суд першої інстанції  відповідно до  загальних засад призначення покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК  України  класифікується  як злочин середньої  тяжкості,  дані про її особу, яка  вперше  притягується до кримінальної  відповідальності,  позитивно  характеризується  за місцем  проживання та роботи, обставини, що пом’якшують покарання, а саме повне  визнання  вини, щире каяття, добровільне  відшкодування  завданих  злочином  збитків та обґрунтовано   призначив  ОСОБА_4 покарання у  виді  штрафу, визначивши його розмір нижчим ніж встановлений в санкції ч. 1 ст. 185 КК України.

            За відсутності обставин, що обтяжують покарання засудженій, за наявності  декількох обставин, що пом’якшують їй покарання та  взявши до уваги обставини, які залишилися поза увагою суду першої інстанції  і істотно  знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема, з’явлення з зізнанням до  порушення  кримінальної справи, її молодий вік, відсутність тяжких наслідків  вчиненого та  позиції  потерпілої щодо  відсутності будь – яких претензій до останньої,  колегія суддів  вважає  за  можливе  застосувати до  ОСОБА_4  положення  ст. 69 КК  України, вважаючи  її  засудженою до  покарання,  обраного  районним  судом, тобто штрафу в розмірі  600 грн.  

              За таких обставин, вирок суду  в частині призначення покарання  ОСОБА_4 підлягає  уточненню.

              З огляду на наведене та  керуючись статтями  365 і 366 КПК України, колегія  суддів  апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

              Апеляцію  заступника Лубенського   міжрайонного   прокурора з внесеними  доповненнями  задовольнити.

              Вирок суду в частині призначення  ОСОБА_4  покарання  уточнити.

              Вважати ОСОБА_4  засудженою  за   ч. 1 ст. 185 КК України з застосуванням  ст. 69 КК України до покарання,  обраного  районним  судом – штрафу в розмірі  600 грн.

              В іншій частині  вирок Лубенського міськрайонного  суду Полтавської області  від 22  квітня  2010 року  щодо неї залишити  без змін.

с у д д і:

Мілаш С.П.                                    Лісіченко Л. М.                          Тараненко Ю.П.