Судове рішення #10022778

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

         

Справа № 22-4008/10                                  Головуючий у 1 інстанції: Баранов В.І.

                                                                                     Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


        «09»  липня 2010 року                                                                                     м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

          головуючого:       Пільщик Л.В.

          суддів:                  Краснокутської О.М.

          Сапун О.А.

          при секретарі       Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в  м. Мелітополі Запорізької області на  постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2009  року  у справі  за  позовом ОСОБА_3  до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі  Запорізької області про поновлення  строку  на  звернення  до суду  та стягнення   недоплаченої   щомісячної  державної  соціальної допомоги «Дітям війни»,  

В С Т А Н О В И Л А:

26  лютого 2009 року ОСОБА_3 звернулася  до суду  із  вищезазначеним   позовом,  в  якому   зазначала, що  має  статус   дитини  війни,  а  тому відповідно   до  ст. 6  Закону України  «Про  соціальний   захист  дітей  війни» №2195-ІV від  18 листопада  2004 року (далі   за текстом – Закон)  має  право  на  підвищення  розміру  пенсії  на 30%  мінімальної  пенсії  за віком. Проте Управління  ПФУ за 2009 рік  така  надбавка  до пенсії  не нараховувалась та не виплачувалась. Просила відновити  пропущений  строк   для звернення до суду   за період  з  01.01.2006 року  до 31.12.2008 року; визнати   протиправною  бездіяльність  УПФУ  в м.Мелітополі   щодо  нездійснення  перерахунку   та  невиплати   їй у повному обсязі  надбавки  до пенсії  згідно     з   Законом України   «про соціальний захист дітей  війни»; зобов’язати Управління ПФУ  здійснити  йому  перерахунок та виплату  надбавки до  пенсії  за період  з 01  січня 2006 року  по 31 грудня 2009 року  у розмірі  30 %  мінімальної   пенсії  за віком, визначеної  відповідно  до  ч.1  ст.28   Закону  України  «про  загальнообов’язкове  державне   пенсійне страхування».

 Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2009  року   позов   задоволено  частково.  

Визнано  неправомірною  бездіяльність  Управління ПФУ в м. Мелітополі  Запорізької області  щодо  невиконання   законодавчо  визначеного обов’язку  здійснити  перерахунок  та виплату  надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст.6 Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни». Зобов’язано Управління ПФУ в  м. Мелітополі Запорізької області  здійснити  перерахунок та виплату  позивачу надбавки до  пенсії  згідно  ст.6 Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  за період з 22  травня 2008 року по 01 лютого 2009 року.  Стягнуто з  УПФУ в м.Мелітополі Запорізької області на користь  ОСОБА_3   судові  витрати,  пов’язані  зі  сплатою судового  збору, в розмірі  03,40 грн. У  задоволенні   решти  позовних вимог  відмовлено.

В своїй  апеляційній скарзі Управління ПФУ в  м.Мелітополі Запорізької області  посилаючись на  незаконність  та необгрунтованність  постанови  суду   першої  інстанції у зв’язку  порушенням  норм  матеріального  та процесуального права просить скасувати  постанову  суду першої інстанції  та  ухвалити  нове  рішення, яким  відмовити  позивачу у  задоволені   позовних вимог.

 

Перевіривши  законність та обгрунтованність  постанови  суду  в межах доводів апеляційної  скарги, дослідивши  матеріали справи, колегія  суддів  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню  не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної  скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 309-311 ЦПК України, для зміни чи скасування судового рішення.

Як встановлено судом  першої інстанції, позивач має статус дитини війни, що  підтверджується   відміткою  у його  пенсійному посвідченні (а.с.5).

У відповідності  до ст. 6  Закону України  «Про  соціальний  захист  дітей  війни»  дітям війни  пенсії  або  щомісячне  довічне грошове  утримання  чи  державна  соціальна допомога,  що  виплачується   замість   пенсії,  підвищуються  на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Підпунктом  2  пункту  41   розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України»  до ст. 6   Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни» внесені  зміни щодо  визначення  розміру  підвищення  до  пенсії. Рішенням №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України , підпункт 2  пункту  41   розділу  ІІ  Закону України  «Про Державний бюджет України  на  2008 рік та про  внесення  змін до деяких законодавчих  актів України».  

Відповідно до ст.152 Конституції України  закони  та інші  правові  акти, які  за рішенням Конституційного суду України визнаються неконституційними, втрачають  чинність  з дня  ухвалення  Конституційним Судом рішення  про їх неконституційність.  

Отже, в період з 22.05.2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , в редакції закону від 18.11.2004.

Зміст  ст.6  Закону України  «Про  соціальний  захист   дітей війни»  не коригувався  та її  дія  на 2009  рік  законами  України  не  була  зупинена,  тому колегія  суддів  погоджується  з висновками  суду  першої інстанції  про задоволення вимог  в частині  зобов’язання  відповідача  здійснити  перерахунок  підвищення  до пенсії  позивачу за 2009 рік.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до п. 7 ст. 9 КАС України   передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Доводи  відповідача про відсутність  коштів  і порядку  розрахунку  підвищення   до пенсії  не є  підставою  для скасування  правильного   по суті   судового  рішення з огляду  на можливість  відповідача   звернутися   за встановленням  порядку  виконання  судового рішення.

Щодо строку на звернення до суду за захистом порушеного права, то колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність  часткового  задоволення  позовних вимог з урахуванням  річного строку звернення  до суду, оскільки  позивачем  не надано  доказів в підтвердження причини поважності пропуску річного  строку.

З урахуванням наведених  обставин  постанова  відповідає  вимогам  закону  і скасуванню чи  зміні  не підлягає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі    Запорізької області відхилити.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області  від 26  березня 2009 року   залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий:  

Судді  :  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація