Справа № 22-ц-614-Ф/07       Головуючий суду першої інстанції Українець Л.I.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Притуленко О.В.,

суддів               - Полянської В.О.,

Соболюка М.М., при секретарі -   Брежнєвій O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Ленінської державної нотаріальної контори про визнання права власності за померлою ОСОБА_3, визнання права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права власності і визнання права власності, за апеляційними скаргами представників позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіці Крим від 16 січня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 третьої особи Ленінської державної нотаріальної контори з зазначеним позовом і просила визнати право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку Сімейного законодавства за її померлою матір'ю ОСОБА_3, а також, визнати за нею - ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири в порядку спадкування за законом. Вимоги мотивовані тим, що після смерті її матері ОСОБА_3, яка наступила 20 червня 2006 року, вона не може отримати право власності на спадщину за законом, оскільки відповідач ОСОБА_2 на дає згоди на виділ на ім'я померлої матері її частки у спільному майні.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та визнання за ним право власності на спірну квартиру. Вимоги мотивовані тим, що частка позивачки є незначною і не може бути виділена, як окреме приміщення, позивачка має інше житло на праві власності, тому, вважає ОСОБА_2 припинення права відповідачки на частку в квартирі ні спричинить їй шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 року задоволено позов ОСОБА_1 Визнано за померлою ОСОБА_3 право власності у спільній

2

сумісній власності подружжя на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 вартістю 23386 грн. 50 коп. до дня її смерті 20 червня 2006 року.

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої 20 червня 2006 року, право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1, Ленінського району АР Крим, вартістю 11693 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, стягнено з ОСОБА_2 на її користь вартість 1/2 частки квартири у сумі 11693 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 вартістю 46773 грн.

В апеляційних скаргах представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просять рішення суду в частині вимог ОСОБА_2 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні його позову, оскільки на думку апелянтів рішення постановлено з порушенням норм діючого законодавства, зокрема ч. 2 ст. 365 ЦК України про припинення права власності на майно, відповідно до вимог якої задоволення позовних вимог про припинення права власності можливо тільки при умовах внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна і тільки при наявності згоди власника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд дійшов правильного висновку про те, що померла ОСОБА_3, згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, на час смерті була власницею 1/2 квартири АДРЕСА_1 Ленінського району АР Крим, оскільки спірна квартира була придбана померлою та ОСОБА_2 під час шлюбу. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_3, у вигляді 1/2 частка квартири.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки вони ґрунтуються на обставинах справи та відповідають вимогам сімейного та цивільного законодавства.

Рішення суду в цій частині не оскаржується.

Проте, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_1 на 1/2 частку в квартирі зі стягненням на її користь з ОСОБА_2 компенсації вартості цієї частини, оскільки рішення в цій частині ухвалено з порушенням норм цивільного законодавства України.

Згідно ч. 1ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

З матеріалів справи, з пояснень сторін в судовому засідання апеляційного суду вбачається, що при вирішенні питання про припинення права на частку у спадковому майні, суд першої інстанції не з'ясував, чи присутні у даному випадку умови, встановлені ч. 1ст. 365 ЦК України, за наявності яких можливе припинення права на частку в спільному майні.

3

Згідно ч. 2 цієї статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Незважаючи на те, що позивач не вніс на депозитний рахунок суду певну суму, що є безумовною умовою для задоволення позову, ухвалив рішення яке суперечить вимогам ч. 2 ст. 365 ЦК України.

Крім того, ухвалюючи рішення про припинення права ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири, суд першої інстанції стягнув на її користь з ОСОБА_2 грошову компенсацію виходячи з інвентарної вартості квартири, що суперечить роз'ясненням п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року .Ліро судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності"', згідно яких, вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті або місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Як вбачається з матеріалів справи це питання судом не з'ясовувалось.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 своєї згоди на отримання компенсації за свою частку в майні не надавала, навпаки вона заперечує проти цього. Тобто судом порушені вимоги ч. 2 ст. 364 ЦК України.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі ч. 2 ст. 364, ст. 365 ЦК України, керуючись ст. ст. 303. п. 2 ч. 1 ст. 307. ч. 2 ст. 309, 313, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представників позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2007 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про припинення права ОСОБА_1 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 Ленінського району АР Крим зі стягненням на її користь з ОСОБА_2 вартості цієї частки у сумі 11693 грн. скасувати.

Ухвалити в цій частині по справі нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції, набирає законної сили з дня проголошення,

однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня

набрання законної сили.