Справа № 22-ц-651 -Ф/07               Головуючий суду першої інстанції Белоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26   червня   2007   року   колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Моісеєнко Т.І.,

суддів               - Полянської В.О.,

Іщенка В. І., при секретарі -   Цендра О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння по праву власності дружини, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на половину домоволодіння по праву власності дружини, визнання заповіту і свідоцтва про право власності по праву спадкоємства частково недійсними.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік -ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді приватного домоволодіння по АДРЕСА_1. Згідно заповіту свідоцтво про право власності на спадщину було видано відповідачці. Про це їй стало відомо лише осінню 2005 року, коли відносини з відповідачкою зіпсувалися і остання заявила, що є власницею всього будинку. Позивачка вказує на те, що після смерті чоловіка вона підписала в нотаріальній конторі заяву про відмову від обов'язкової частки на спадщину, на яку не претендувала тоді, і не претендує зараз. Але вона не відмовлялася від свого права на 1/2 частку домоволодіння , на яку мала право як дружина, такої заяви підписаної нею немає. Вважає, що дописки, зроблені нотаріусом на її заяві про відмову від обов'язкової частки на спадщину не завірені відповідно до інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій. Позивачка просила відновити їй строк позовної давності для звернення до суду, визнати заповіт ОСОБА_4 і свідоцтво про право власності по праву спадкоємства на ім'я ОСОБА_2 частково недійсними. Визнати за нею право власності 1/2 частку спірного домоволодіння.

Рішенням Керченського міського суду від 19 січня 2007 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3

просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволення

позову, оскільки на думку апелянта воно постановлене з порушенням норм діючого

законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи.        

2

Апелянт посилається на те, що висновок суду про те, що заява ОСОБА_1 про відмову від отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку домоволодіння як дружини відповідає вимогам закону суперечить п.п. 16-17 інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, де вказано, що дописки у документах, які подаються для здійснення дій нотаріусами, повинні бути затверджені підписом особи, зробившої її та печаткою організації, яка їх надала.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що заявою від 30 жовтня 2001 року ОСОБА_1 відмовилася від свого права над обов'язкову частку в спадщині, а також від отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку домоволодіння як дружини. Крім цього вона пропустила строк звернення до суду і не надала суду доказів про поважність причин пропуску.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка.

Відповідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до п. 110 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства юстиції від 14 червня 1994 року № 18) заяви про прийняття спадщини, про відмову від неї та про видачу свідоцтва про право на спадщину повинні бути зроблені в письмовій формі. Справжність підпису особи на заяві, поданій до нотаріальної контори, повинна бути нотаріально посвідчена.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, який за життя своїм спадкоємцем призначив доньку ОСОБА_2, і заповів їй жилий будинку АДРЕСА_1.

30 жовтня 2001 року відповідачка в Керченській державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом.

Спадкова справа містить заяву ОСОБА_1, якою вона відмовилася від отримання обов'язкової частки в спадщині, а також від отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку домоволодіння, як дружини, яка пережила чоловіка. З цієї заяви вбачається, що позивачці державним нотаріусом були роз'яснені її права відносно вимог ст. ст. 553, 555 ЦК України в редакції 1963 року і ст. 22 Кодексу України про шлюб та сім'ю в редакції 1969 року, діючого на час спірних відносин. Про те, що вказані права позивачці були роз'яснені свідчить її підпис на заяві. Справжність підпису ОСОБА_1 на заяві нотаріально посвідчена і позивачка її не оскаржує.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що своїм підписом у заяві позивачка виразила своє ставлення до заповіту чоловіка, свою згоду з тим, що домоволодіння переходе у власність доньки ОСОБА_2.

Щодо доводів ОСОБА_1 та її представника про порушення нотаріусом Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій, колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки суд першої інстанції правомірно вказав на неправильне розуміння позивачкою змісту п.п. 16-17 вказаній інструкції, що діяла на момент здійснення оспорюваних документів.

Згідно п 16 Інструкції не приймаються для здійснення нотаріальних дій документи, які   мають   підчищення   або   приписки,   закреслені   слова      або   інші   необумовлені

3

виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати внаслідок ушкодження, а також написані олівцем.

Приписки, закреслені слова або інші виправлення, які є на документах, що представляються для здійснення нотаріальних дій, повинні бути обговорені підписом посадової особи й печаткою установи, підприємства, організації, що видала документи.

Таким чином, зміст вищенаведеного пункту Інструкції вказує на те, що вказані вимоги стосуються документів, які надаються нотаріусові для здійснення нотаріальних дій іншими установами і організаціями, а не про заяву громадянина, яка оформляються відповідно до п. ПО Інструкції безпосередньо у нотаріуса, і не містять вимог про посвідчення різних дописок підписами і печаткою нотаріуса.

Крім цього, заява ОСОБА_1 від 30 жовтня 2001 року про відмову від отримання обов'язкової частки в спадщині та від отримання свідоцтва про право власності на /4 частку домоволодіння, як дружини, яка пережила чоловіка, містить обговорення щодо роз'яснень позивачці змісту ст. 22 Кодексу України про шлюб та сім'ю в редакції 1969 року, які засвідчені підписом нотаріусу та печаткою державної нотаріальної контори. Колегія суддів вважає, що з огляду на вищенаведене, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність з боку нотаріуса порушення п.п. 16-17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позивачка та її представник не довели суду поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Згідно ч. 1ст. 72 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно ч. 1ст. 73 ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони абр іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності на половину домоволодіння по праву власності дружини у лютому 2006 року.

Проте, як встановлено судом першої інстанції позивачка про отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно якого остання стала власницею домоволодіння АДРЕСА_1, повинна була знати ще в жовтні 2001 року. Доказів про те, що про вказані обставини ОСОБА_1 дізналася лише осінню 2005 року, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суду надано не було. Тобто позивачкою не доведено про поважність причин пропуску строку звернення до суду і у суду першої інстанції не було підстав поновлювати строк звернення до суду.

Судова колегія вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, п. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

4

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину за заповітом частково недійсними, про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння по праву власності дружини залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.