АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-35-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Кордик С.В.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Іщенка В.І.,
Полянської В.О., при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до комунального підприємства Совєтської селищної Ради «Жилсервіс», Совєтської селищної Ради АР Крим про стягнення майнової шкоди у сумі 6942 грн. 68 коп., моральної шкоди у сумі 5000 грн. та зобов'язання відповідачів провести заміну сантехніки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
12 квітня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до комунального підприємства Совєтської селищної Ради «Жилсервіс». Позовні вимоги мотивовані тим, що він мешкає у неприватизованій квартирі і відповідач, на підставі укладеного між ними договору від 17 березня 2003 року, зобов'язаний здійснювати обслуговування будинку та квартири, забезпечувати роботу технічного обладнання. Проте, відповідач, на порушення умов договору, свої обов'язки не виконує. ОСОБА_1 був вимушений зробити ремонт квартири і опалювання за власні кошти, на що витратив 418 грн. Крім того, за увесь час існування будинку (31 рік) ремонт ніколи не робився. Із-за строку давності експлуатації сантехнічне встаткування, водопровідна мережа прийшли в непридатність, що спричинило затоплення підвального приміщення будинку, а внаслідок цього будинок дав тріщини, вимощення навколо будинку порушилось, у квартирі з'явилася вологість. У позивача виникла необхідність заміни шпалери, на що витрачено 350 грн. Ремонт він робив сам, і вартість своєї роботи оцінив в 2400 грн. Зробити розрахунок за вказані роботи або залік його витрат у рахунок квартирної плати відповідачі відмовляють. У серпні 2005 року прохання позивача до начальника КП «Жилсервіс» щодо ремонту титана, залишилося без задоволення. В зв'язку з чим позивач взимку залишився без гарячої води, був вимушений гріти воду для побутових потреб за допомогою кип'ятильника, що завдало йому зайві незручності і обумовило необхідність витрачати додаткові кошти на оплату електроенергії. Позивач просив стягнути на його користь 3168 грн. матеріального збитку.
2
Крім того, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 5000 грн. моральної шкоди, оскільки, був порушений звичайний уклад його життя, погіршився стан його здоров'я. Так, він є людиною похилого віку, переніс важку операцію і конфліктна ситуація, яка виникла у нього з відповідачем, дуже схвилювала його, що негативно відбулося на стані його здоров'я і він був вимушений звернутися за медичною допомогою до Совєтської центральної районної лікарні.
Ухвалою Совєтського районного суду АР Крим 07 червня 2006 року до участі у справі у якості співвідповідача була залучена Совєтська селищна рада АР Крим.
12 вересня 2006 року позивач збільшив свої позовні вимоги, подавши про це письмову заяву, і просив стягнути з відповідачів майнову шкоду у сумі 6942 грн. 68 коп., моральну шкоду у сумі 5000 грн. та зобов'язати їх провести заміну у АДРЕСА_1титана, ванни, умивальника, оскільки строк їх експлуатації вийшов.
Рішенням Совєтського районного суду АР Крим від 25 жовтня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки, на думку апелянта, воно постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи, та ухвалити по справі нове рішення про задоволення його позову.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення матеріальної шкоди та зобов'язання відповідачів встановити новий титан, ванну та умивальник у замін старих суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди у сумі 5000 грн., то підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні, оскільки ст. ст. 23, 1167 ЦК України, на які позивач посилається як на правові підстави своїх вимог, передбачають можливість стягнення моральної шкоди лише у тих випадках, коли вона спричинена внаслідок протиправних, винних дій.
Вказаний висновок суду заснований на аналізі матеріалів справи, фактичних обставинах, тому з таким висновком погоджується колегія суддів.
Відповідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1на умовах найму. В обгрунтування свого позову позивач посилається на типовий договір найму житлового приміщення, який був укладений ним 17 березня 2003 року із Совєтським виробничим управлінням житлово-комунального господарства і при цьому зазначає, що КП «Жилсервіс» порушив пункти 1.2.1. - 1.2.5. зазначеного договору. Проте у судовому засіданні встановлено, що КП «Жилсервіс» не є правонаступником Совєтського виробничього управління житлово-комунального господарства, що підтверджується довідкою Совєтської селищної ради (а.с. 45). Таким чином висновок суду першої інстанції про те. що КП «Жилсервіс» не повинно виконувати обов'язки, обумовлені у договорі найму
3
житлового приміщення від 17 березня 2003 року та відповідати за невиконання цих обов'язків, є правомірним, і з таким висновком суду погоджується колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена квартира знаходиться у комунальної власності Совєтської селищної ради АР Крим та обслуговується КП «Жилсервіс». Позивач відмовився від підписання з КП «Жилсервіс» типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, однак, між ними склалися фактичні договірні відносини, оскільки позивач щомісячно здійснював оплату грошових коштів у сумі 26 грн. 14 коп. на рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 176 ЖК України, здійснення капітального ремонту покладено на власника житлового приміщення, а виконання поточного ремонту ст. 177 ЖК України покладено на наймача.
З матеріалів справи вбачається, що зазначений будинок до звернення позивача з позовом до суду не був включений до кошторису на капітальний ремонт, а оскільки Бюджетне законодавство забороняє нецільову витрату коштів, в 2006 році відповідачі не мали можливості провести такий ремонт будинку.
У відповідності зі ч. З ст. 176 ЖК України, у наймача виникає право виконати капітальний ремонт за власний рахунок і стягнути його вартість з наймодавця лише тоді, коли останній не виконав зазначеного обов'язку і у випадках, викликаних невідкладеною необхідністю.
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що для виникнення у наймача права на стягнення вартості ремонту він повинен довести, що такий ремонт був дійсно потрібен та був викликаний невідкладною необхідністю, що він звертався до наймодавця з вимогами про необхідність проведення ремонту і йому було в цьому відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 із заявою до відповідачів про невідкладну необхідність проведення ремонту у квартирі не звертався, доказів про це позивач суду не надав.
Відповідно п. 7 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями" власник, наймач (орендар) квартири проводити за власні кошти ремонт квартири.
Згідно наказу Держжитлокомунгоспу № 150 від 10 серпня 2004 року, яким затверджений перелік послуг по утриманню будинків, заміна зазначеної сантехніки провадиться при капітальному ремонті житлового будинку. При поточному ремонті будинку провадиться лише ремонт сантехніки. Заміна може провадитися тільки ушкоджених кухонних раковин, унітазів і т.п.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до покладання обов'язку по компенсації витрат на поточний ремонт, зроблений їм у квартирі, у якій він проживає як наймач, компенсації моральної шкоди й покладанню на відповідачів обов'язку по заміні в його квартирі титану, ванни й раковини через закінчення строку їхньої експлуатації.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог за вищевказаних підстав, суд виходив з того, що закінчення строку експлуатації сантехніки не свідчить про те, що її не можна далі експлуатувати, і оскільки позивач не довів, що зазначена сантехніка була ушкоджена, відсутні підстави для задоволення його вимог.
Колегія суду вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим і погоджується з ним.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з заявою про заміну титану, ванни й раковини через закінчення строку експлуатації, позивач звернувся 05 червня 2006 року (а.с. 158). Вказана заява свідчить про те, що з такими вимогами позивач звернувся в КП «Жилсервіс» після порушення судом провадження по даній цивільній справі.
З доводів апелянта вбачається, що вологість у його квартирі, відшаровування шпалер з'явилися результатом порушення КП „Жилсервис" обов'язків по належному
4
утриманню обладнання житлових будинків, за умовами яких відповідач зобов'язан здійснювати обслуговування будинку, забезпечувати роботу технічного встаткування у відповідність із вимогами законодавства.
ОСОБА_1 вказує, що необхідність проведеного ним в 2005 році поточного ремонту була викликана ушкодженням водопровідної системи в 2003 році.
Проте з пояснень позивача (а.с. 189) вбачається, що із приводу необхідності ремонту водопроводу він звернувся до керівника КП „Жилсервис" у серпні 2005 року й у вересні 2005 року ремонт був зроблений. Факт виконання ремонтних робіт підтверджується наданими суду документами (нарядами на ремонт водопроводу, виконання інших робіт, пов'язаних з обслуговуванням будинку). Це вказує на виконання відповідачем зобов'язань із ремонту внутрибудинкових мереж.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не надав суду жодного доказу про те, що вода в підвалі його будинку стояла з 2003 року до вересня 2005 року. Не представив, також, доказів того, що саме з'явилося причиною вологості в його квартирі, і що саме в тім обсязі, що він вказує необхідно було проводити ремонт.
Відповідно п. 4 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями" власник, наймач (орендаря) житлових будинків має право на відшкодування збитків, завданих майну або приміщенням власника, наймача (орендаря) житлових будинків, шкоди, заподіяної їх життю чи здоров'ю тільки внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства.
Доказів про заподіяння шкоди ОСОБА_1 внаслідок неналежного виконання КП «Жилсервис» обов'язків по належній експлуатації житлового будинку, позивач суду не надав, тобто висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову засновані на вимогах законодавства.
Необгрунтованими вважає колегія суддів й твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач зробив йому неякісний ремонт титану. Згідно з поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків, позивач відмовився прийняти титан після ремонту, стверджуючи, що він не робочий, не Мая для того достатніх підстав.
Таким чином, позивач не довів провини відповідача в заподіянні йому шкоди. Колегія суддів вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди так само правомірно визнані необгрунтованими, оскільки, позивач не надав суду доказів, якими саме діями відповідачів йому спричинена моральна шкода. Не встановлено таких доказів і під час розгляду справи судом.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом 2-й групи у зв'язку із захворюванням серця. Надані суду медичні документи вказують на те, що звертання позивача до лікарів викликано захворюванням, що виникло не з вини відповідачів. Документів, що свідчать про наявність причинно-наслідкового зв'язку між захворюванням позивача й діями або бездіяльністю відповідачів суду не надано.
Крім того, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки ст. ст. 23, 1167 ЦК України, на які посилається апелянт, передбачають можливість стягнення моральної шкоди лише у тих випадках, коли вона спричинена внаслідок протиправних, винних дій особи.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України, законність його позовних вимог.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
5
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з Додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, 309, 313. 314, 315. 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Совєтського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1до комунального підприємства Совєтської селищної Ради «Жилсервіс», Совєтської селищної Ради АР Крим про стягнення майнової шкоди у сумі 6942 грн. 68 коп., моральної шкоди у сумі 5000 грн. та зобов'язання відповідачів провести заміну сантехніки залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення,
однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня
набрання законної сили.