ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді:    Іщенка В.І.,

суддів   Мамасуєвої Л.О. Полянської В.О., при секретарі:   Брежнєвій O.K.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії адміністративну справу за позовом заступника військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до військової частини А 1743 про стягнення грошової компенсації за речове майно за апеляційною скаргою представника Військової частини А 1743 - Ковиньова О.В. на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 квітня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник військового прокурора Феодосійського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини А 1743 про стягнення грошової компенсації за речове майно.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А 1743. Наказом командира частини № 728 від 10 лютого 2004 року ОСОБА_1 був звільнений у запас за п. 63 п. п. „г" (за скороченням штату) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України від 07 жовтня 2004 року № 740 і виключений зі списків особового складу частини. Згідно п. 28 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444, офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, у разі звільнення з військової служби у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, виплачується грошова компенсація за не отримане речове майно або їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту. ОСОБА_1 відноситься до цієї категорії, та має право на отримання грошової компенсації за речове майно. Посилається на те, що порушено гарантоване державою право на отримання грошової компенсації за речове майно, що з'явилося приводом для звернення до суду.

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 25 квітня 2007 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з військової частини А 1743 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно, не отримане за час проходження військової служби, в сумі 2060 грн. 83 коп.

Справа № 22-а-1158-Ф/07р.             -     Головуючий у першій інстанції

Латинін Ю.А. Суддя-доповідач Полянська В.О.

2

Стягнуто з військової частини А 1743 на користь держави судовий збір у сумі 51 грн.

В апеляційній скарзі Військова частина А 1743 просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову, у в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга військової частини А 1743 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що строк позивача на звернення до суду за захистом свого порушеного права позивачем не пропущений, посилаючись на ст. 257 ЦК України і послався на вимоги ст. 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в тій частині, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З такими висновками суду не може погодитись колегія суддів, оскільки висновок суду в частині поновлення строку не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до частини 2 статті 99, статті 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову за умов, якщо на цьому наполягає одна із сторін. На застосуванні строку позовної давності у судовому засіданні наполягав представник відповідача.

Посилання позивача на те, що довідку про заборгованість за неотримане речове майно він отримав через рік після звільнення зі служби є необгрунтованими, так як позивач не надав доказів про отримання довідки не в день звільнення - 10 лютого 2004 року, а в інший час.

Окрім того, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до суду 09 лютого 2007 року, тобто з пропуском річного строку, передбаченого частиною 2 статті 99, статті 100 КАС України. З клопотанням про поновлення строку на звернення до суду позивач не звертався.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що в позові необхідно відмовити саме за пропуском ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачем не надані докази поважності причин пропуску строку в порядку статті 71 КАС України. Помилкове судження позивача про наявність у нього три річного строку звернення до адміністративного суду не може являтись поважною причиною пропуску строку.

На підставі наведеного оскаржувана постанова суду першої інстанції не може вважатись законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову в задоволенні заявлених вимог.

Керуючись статтями 195, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільним справам,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А 1743 задовольнити.

Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 25

квітня 2007 року скасувати і ухвалити по справі нову постанову, якою відмовити в

задоволенні адміністративного позову в частині стягнення компенсації в розмірі 2060

грн. 83 коп. за не отримане речове майно.          

.               Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути

   оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.