АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Мамасуєвої Л.О.,
при секретарях: Цендра О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, садово-виноградного товариства „Нептун" про скасування рішення загальних зборів СВТ та усунення перешкод в користуванні правом власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Ленінської райдержадміністрації, Ленінського районного відділу земельних ресурсів, 3 особа - СВТ „Нептун", про визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку і господарських споруд, визнання права власності на це майно, визнання недійсними розпорядження Ленінської райдержадміністрації про передачу землі у власність ОСОБА_1 та виданого Державного акту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 02 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та СВТ „Нептун" про скасування рішення загальних зборів СВТ №1 від 16.04.2005 року в частині прийняття у члени товариства ОСОБА_2 та надання їй у користування садових ділянок АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що їй на праві приватної власності з 24.02.2000 року належить садовий будинок з господарськими спорудами, розташований на вказаних ділянках, а з 24.03.2006 року їй у власність також передана і земельна ділянка площею 0,12 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. У листопаді 2004 року між нею та ОСОБА_2 відбулася домовленість про продаж останній садового будинку з господарськими спорудами разом з земельною ділянкою після отримання правовстановлюючих документів на землю, на підставі чого 27.11.2004 року вона написала заяву про вихід з членів СВТ „Нептун", а ОСОБА_2 - подала заяву про вступ до вказаного товариства, а також зобов'язалася доглядати за садовим будинком, спорудами та ділянкою.
У 2006 році ОСОБА_2 відмовилася від укладення договору купівлі-продажу, але не звільнила садовий будок, перешкоджає їй користуватися будинком та земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що вона є власником садового будинку та земельної ділянки, позивач вважає, що ОСОБА_2 неправомірно була прийнята у члени садово-виноградного товариства, що є підставою для скасування рішення загальних зборів від і 6.04.2005 року. Просила суд зазначене рішення визнати неправомірним, скасувати його, а також зобов'язати ОСОБА_2 звільнити належній їй садовий будинок господарськими спорудами і земельну ділянку.
Головуючий суду першої інстанції: Українець Л.І.
Справа № 22-ц-236-Ф/07 Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
2
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому, посилаючись на те, що у листопаді 2004 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу садового будинку з господарськими спорудами, на виконання якого вона передала ОСОБА_1 14310 грн.(що складало 2700 доларів США), а остання передала їй садовий будинок з господарськими спорудами, вивезла своє майно та подала до СВТ „Нептун" заяву про вихід з членів СВТ, вказавши що не заперечує проти передачі своїх садових ділянокАДРЕСА_1з наступним переоформленням власності на будівлі та землю. Незважаючи на те, що відбулося виконання договору. ОСОБА_5 відмовилася від його нотаріального посвідчення. На підставі чого ОСОБА_2 просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу садового будинку та її право власності на це майно, а також визнати недійсними розпорядження Ленінської райдержадміністрації №1132 від 17.11.2003 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення садівництва та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 673223, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку садівницького товариства, незважаючи на те, що фактично вже не була членом цього товариства.
Рішенням Ленінського районного суду АРК від 02.20.2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково; суд вирішив усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_1 правом власності; визнав частково недійсним рішення загальних зборів СВТ „Нептун" №1 від 16.04.2005 року про надання ОСОБА_2 земельних ділянок АДРЕСА_1 та зобов'язав останню звільнити земельну ділянку площею 0,12 га, тобтоАДРЕСА_1 в ВСТ „Нептун". В решті позову відмовив.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу садового будинку і господарських споруд, визнання права власності на садовий будинок, визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку відмовив.
Провадження за позовом ОСОБА_2 в частині визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації №1132 від 17.11.2003 року закрив.
Додатковим рішенням від 13 грудня 2006 року суд доповнив резолютивну частину рішення, зобов'язавши ОСОБА_2 також звільнити і садовий будинок з господарськими спорудами на земельній ділянці АДРЕСА_1 на території Мисовської сільради.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апелянт вважає, що суд не надав належної правової оцінки зібраним по справі доказам, внаслідок чого висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує на те, що при вирішенні спору поза увагою суду залишився той факт, що після подачі ОСОБА_1 заяви про вихід із членів СВТ „Нептун", остання не вважала себе членом товариства та не сплачувала внески. Проте при видачі Державного акту на право власності на землю райдержадміністрація та районний відділ земельних ресурсів не уточнили чи є ОСОБА_1 членом товариства, взяв до уваги лише довідку надану ОСОБА_1 від 14.02.2003 року.
Обговоривши наведені у скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка є власником спірного садового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки, а тому її вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю ґрунтуються на законі (ст.391 ЦК України).
В задоволенні зустрічного позову суд відмовив пославшись на те, що ОСОБА_2
Н.С. не навела достатньо доказів укладення договору купівлі-продажу спірного майна та
не підтвердила цей факт жодним письмовим доказом.
3
Однак, повністю з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вирішуючи питання, суд не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до записів у членській книжці (арк. спр.15), ОСОБА_1 була прийнята до СВТ „Нептун" 23.08.1988 року. Як член товариства отримала у користуванняАДРЕСА_1 площею 1200 кв.м. По 2004 рік включно ОСОБА_1 сплачувала членські внески.
24.02.2000 року вона отримала свідоцтво про право власності на садовий будинок розташований на ділянці АДРЕСА_1, а 18.05.2004 року уклала договір на виготовлення проекту відведення земельної ділянки (ділянок АДРЕСА_1) у натурі.
У листопаді 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була укладена угода, внаслідок якої ОСОБА_1 24.11.2004 року подала до СВТ „Нептун" заяву про виключення її з членів товариства, а ОСОБА_2 одночасно подала заяву про вступ до членів СВТ „Нептун" та переоформлення на неї ділянок, які належали ОСОБА_1тобто АДРЕСА_1, у 2005 та 2006 році сплачувала членські внески.
Вирішуючи питання чи дійсно був укладений між сторонами договір купівлі-продажу садового будинку, суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини, а також на те, що у заяві ОСОБА_1 висловилася відносно передачі ОСОБА_2садових ділянокАДРЕСА_1та переоформлення права власності на майно. Суд не надав змісту зазначеної заяви належної правової оцінки поряд з іншими доказами, а саме -поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7ОСОБА_8, ОСОБА_9. ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12. про продаж у 2004 році ОСОБА_1 садового будинку зі спорудами ОСОБА_2
Поза увагою суду залишився також зміст Статуту СВТ „Нептун", який визначає умови і порядок прийому до членів СВТ (а саме п.3.4, який передбачає прийом особи до товариства замість вибувшого), а також протокол №1 від 16.04.2005 року про переоформлення ділянок АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 При цьому суд не з'ясував чи могла бути прийнята ОСОБА_2 до членів СВТ, якщо б ОСОБА_1 не погодилася на передачу їй ділянок АДРЕСА_1.
Ухвалюючи рішення про визнання недійсним рішення загальних зборів від 16.04.2005 року щодо надання ОСОБА_2 земельних ділянок АДРЕСА_1, суд не послався на норму матеріального права, яка регламентує зазначені правовідносини та не вказав з яких підстав рішення загальних зборів визнається недійсним.
Суд прийняв рішення про закриття провадження по справи за позовом ОСОБА_2 в частині визнання недійсним розпорядження Ленінської райдержадміністрації №1132 від 17.11.2003 року визначив, що спір в цій частині підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Але з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки відповідно до роз'яснень, наданих у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч.1 ст.2 КАС України). Оскільки оскарження ОСОБА_2 рішення райдержадміністрації не випливає зі сфери публічно-правових відносин, спір в цей частині не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, суд порушив вимоги ч.2 ст.208 ЦПК України щодо вирішення цього питання шляхом постановления ухвали.
Колегія суддів також звертає увагу на пояснення ОСОБА_1 про те, що у спірному садовому будинку з 2004 року мешкає ОСОБА_12, який змінив замки на вхідних дверях та також чинить перешкоди у користуванні позивачкою належним їй майном. Допитані у судовому засіданні свідки також підтвердили факт проживання
4
ОСОБА_12 в зазначеному будинку. Але суд першої інстанції вказаних пояснень до уваги не взяв та не вирішив питання про залучення вказаної особи до участі у справі.
Порушення норм процесуального права, що виявилося у неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також вирішення питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, є підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідно до п.1 ч.1 ст.309, п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 311, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду АРК від 02 жовтня 2006 року та додаткове рішення від 13 грудня 2006 року скасувати і направити справу на новий розгляд до того ж суду першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двох місяців після набрання законної сили.