Справа № 22-ц-731 -Ф/07     Головуючий суду першої інстанції Цурцев В.М.

Суддя-доповідач Полянська В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого   - Моісеєнко T.І.,

суддів               - Іщенка В.І..,

Полянської В.О., при секретарі -   Цендра О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду від 08 листопада 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що діти проживають з нею. ОСОБА_2 протягом тривалого часу не піклується про них, не займається їх вихованням, долею дітей не цікавиться, не спілкується з ними, тобто, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей. . Крім того відповідач у 1999 році був засуджений за обвинуваченням за ст. ст. 144 ч. З та 141 ч. 2 КК України, при цьому злочин був скоєний з викраденням малолітньої дитини.

Заочним рішенням від 08 листопада 2006 року Керченського міського суду позов ОСОБА_1 було задоволено - позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 06 березня 2007 року заяву представника відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 08 листопада 2006 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати заочне рішення суду, оскільки, вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Апелянт вказує на те. що висновки суду про те, що відповідач не займається вихованням та матеріальним забезпеченням своїх дітей не відповідають дійсності.ОСОБА_5 являється інвалідом 3 групи, виплачує з пенсії аліменти на утримання дітей у встановленому законом розмірі. Суд не взяв до уваги ті обставини, що відповідач позитивно характеризується після повернення з міст

2

позбавлення волі, що у нього порушена психіка, він потребує покою. Вважає, що спілкування з дітьми дуже позитивно вплине на нього. Суд першої інстанції, також, не взяв до уваги, що спілкуванню з дітьми відповідачеві перешкоджала мати позивачки, яка займалася їх вихованням.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона чи він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Тобто, батьки вважатимуться такими, що ухиляються від обов'язку по виховання дитини, якщо вони ні усно, ні письмово не спілкуються з нею, не проявляють про неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість.

Згідно роз'яснень, які містяться у п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 16 від 12 червня 1998 року „Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України", який не втратив чинності після прийняття постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 дійсно на протязі тривалого часу не займається вихованням своїх неповнолітніх дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав, відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Колегія суддів вважає висновок суду обгрунтованим, таким, що відповідає обставинам справи, та підтверджується наданими доказами, а саме: поясненнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, поясненнями дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновком Управління освіти Керченської міської ради про доцільність застосування до відповідача позбавлення батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей.

Тобто, судом безумовно встановлено, що ОСОБА_2, якій є батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з 1997 року припинив спілкування з ними та проявляти батьківську турботу про них. При цьому суд відповідно до статті 6 Європейської конвенції „Про здійснення прав дітей" надав мождивості дитям висловити свою думку і придав цій думці належну увагу.

Судова колегія не може погодитися з доводами апелянтам про те, що відповідачу заважали спілкуватися з дітьми, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що він звертався до компетентних органів про вирішення цього питання.

Не можна погодитися і с доводами апелянта про те, що відповідач надавав матеріальну допомогу дітям, шляхом перерахування із пенсії 30 відсотків від прожиткового мінімуму на утримання дітей відповідного віку, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач крім пенсії з вересня 2005 року одержував заробітну плату в розмірі близько 1445 грн., проте із заробітної плати аліменти не виплачував, добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав.

Доводи апелянта про те, що поважною причиною відсутності спілкування відповідача з дітьми є його психічне захворювання, не може бути взято до уваги.

3

оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 страждає на будь яке психічне захворювання.

Колегія суддів, також, враховує, що ОСОБА_2 вироком суду від 22 травня 1997 року був дійсно засуджений на шість років позбавлення волі за злочин, пов'язаний з викраденням дитини, однак після відбуття покарання будь яких мір до спілкування з дітьми не приймав, матеріальної допомоги їм не надавав, вихованням дітей не займався.

Колегія суддів вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України та інтересів дітей. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313. 314, 315 ЦПК України, колегія судів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 08 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, однак, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.