Справа № 11-585 2007 р. Головуючий у 1-й інстанції - Бурда Б.В.
Категорія - ст. 186 ч.2 КК Доповідач - Крамаренко В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року серпня "23" дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Ященка В.А.,
суддів - Крамаренка В.І.,
Олійника В.Б.,
з участю прокурора - Кравцової Л.М.,
та захисника - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за
апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від
"14" червня 2007 p.,
яким ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України,
українець, уродженець с.м.т. Месхашор, Воркутинської
області РФ, мешканець міста Суми, раніше засуджувався:
1) 13.02.1998 року за ст. 140 ч. 2 КК України до 1 року виправних робіт;
2) 19.03.2001 року за ст.ст. 140 ч. 2, 145 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі;
3) 25.05.2004 року за ст. 185 ч. 2, 185 ч. З КК України до З років 6 місяців позбавлення волі; 17.11.2006 року звільнений умовно-достроково на 5 місяців 8 днів.
Засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно ОСОБА_2 призначено до відбуття 4 роки 2 місяці позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 293 гривні у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди і 150 гривень у відшкодування моральної шкоди, і на користь держави судові витрати в сумі 117 гривень 70 коп.
Доля речових доказів визначена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ВСТАНОВИЛА:
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 10 січня 2007 року після 22 години, проходячи по вул. Харківській в м. Суми в районі суконної фабрики помітив раніше невідомого йому ОСОБА_3, який рухався на інвалідному візку і вирішив викрасти в нього майно. Підійшовши до потерпілого, діючи умисно, з корисливою метою, повторно, відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном "Coni-Epikcon T-290" вартістю 283 гривні та чохлом вартістю - 10 гривень, а всього на суму 293 гривні.
В поданій апеляції ОСОБА_2 прохає вирок суду скасувати як незаконний, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому, він зазначив, що матеріали
справи були сфальсифіковані органами досудового слідства, оскільки ніяких даних, які б вказували на його вину у вчиненні даного злочину добуто не було. Під час розгляду справи в суді він на це звертав увагу, але його доводи та клопотання судом не були взяті до уваги.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи поданої ним апеляції, прокурора Кравцової Л.М., яка вважала вирок суду законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Викладені у вироку висновки суду щодо доведеності вини засудженого в скоєнні злочину за вказаних обставин, підтверджені в суді доказами.
Колегія суддів не може погодитись з доводами засудженого ОСОБА_2 про те, що він не скоював повторно відкритого заволодіння мобільним телефоном "Coni-Epikcon Т-290" потерпілого ОСОБА_3, виходячи з наступного.
Так, під час досудового слідства ОСОБА_2, допитаний в якості підозрюваного, вказував, що 10 січня 2007 року близько 22 годин він йшов по вул. Харківській у м. Суми в напрямку центра міста. В районі суконної фабрики він помітив раніше незнайомого хлопця, який рухався на інвалідному візку, і вирішив заволодіти його майном. З цією метою він підійшов до цього хлопця, привітався і з правої кишені куртки останнього забрав мобільний телефон "Coni-Epikcon Т-290" з чохлом та сім-картою, і з місця злочину втік (а.с. 83).
При відтворенні обстановки і обставин події (а.с. 98-102) ОСОБА_2 детально розповів та продемонстрував, яким чином він заволодів мобільним телефоном потерпілого.
Потерпілий ОСОБА_3, допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції, підтвердив, що він є інвалідом і близько 22-23 години рухався на інвалідному візку по вул. Харківській в напрямку центра міста. До нього в районі суконної фабрики підійшов раніше незнайомий хлопець, як пізніше йому стало відомо, це був ОСОБА_2, привітався і з правої кишені його куртки витяг мобільний телефон "Coni-Epikcon Т-290" з чохлом і сім-картою "Діджус" і втік від нього.
Під час проведення впізнання (а.с. 30-31) потерпілий ОСОБА_3 серед інших осіб впізнав ОСОБА_2, як особу, яка 10.01.2007 року викрала в нього мобільний телефон.
Свідок ОСОБА_4, допитаний під час досудового слідства, і покази якого були оголошені в судовому засіданні, вказав, що в лютому 2007 року він був запрошений працівниками міліції і виступав в якості статиста при пред'явленні особи для впізнання. Під час проведення даної дії потерпілий в присутності двох понятих серед пред'явлених осіб чітко вказав на ОСОБА_2, як на особу, яка заволоділа його мобільним телефоном (а.с. 40).
Свідок ОСОБА_5 вказав, що на початку 2007 року він був запрошений працівниками міліції в якості понятого при проведенні відтворення обстановки і обставин події з участю ОСОБА_2, який без будь-якого примусу та підказок добровільно розповів та продемонстрував всім учасникам слідчої дії обставини вчинення ним злочину.
Під час проведення очної ставки (а.с. 106) між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_3 останній вказав, що саме ОСОБА_2 забрав в нього мобільний телефон, і за яких обставин. Ці пояснення потерпілого підтвердив і ОСОБА_2
З висновку товарознавчої експертизи (а.с. 106) вбачається, що вартість викраденого мобільного телефону становить 293 гривні (а.с. 22-25).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано поклав в основу вироку пояснення ОСОБА_2, дані ним в якості підозрюваного, обвинуваченого, про обставини скоєння злочину, і вірно розцінив його пояснення в судовому засіданні, як обраний ним спосіб захисту з метою ухилення від кримінальної відповідальності і покарання за вчинене.
Вказані пояснення ОСОБА_2 повністю узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, які суд також поклав в основу вироку, так як вони об'єктивно співпадають та узгоджуються між собою і підтверджуються іншими зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Помимо цього, колегія суддів бере до уваги і ту обставину, що після направлення справи до суду помічником прокурора Зарічного району м. Суми уважно перевірялась скарга ОСОБА_2 про застосування до нього під час досудового слідства працівниками міліції фізичного та психологічного тиску, що призвело до того, що він змушений був обмовити себе і зізнатись у вчиненні злочину, якого не скоював. За результатами перевірки було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом застосування до ОСОБА_2 працівниками міліції ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заходів фізичного і психологічного тиску за відсутністю в їх діях ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 365, 366, 127 ч. З КК України, оскільки зазначені в скарзі факти не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, вказані обставини свідчать про безпідставність доводів засудженого, які викладені в апеляції.
В той же час, колегія суддів, знаходячи висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_3 повторно правильним, приходить до висновку, що дії ОСОБА_2 також вірно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України.
Міра покарання засудженому призначена судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного.
Зважаючи на це, колегія не знаходить підстав для скасування або зміни постановленого по справі вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 14 червня 2007 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.