Справа №22-3755 Головуючий у 1 інстанції - Пікалова Н.М.
Категорія - 23 Доповідач - Санікова О.С
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі: Арутюнян Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2 і Державної виконавчої служби у м. Краматорську на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2 до Державної виконавчої служби у м. Краматорську і відділенню Державного казначейства у М.Краматорську про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної виконавчої служби в М.Краматорську про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2003 року з ОСОБА_3 на його користь стягнуто 12960 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди і 149 грн.62 коп. судовий збір. У грудні 2003 року він пред'явив для виконання виконавчий лист про стягнення зазначеної суми у відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції. В процесі примусового виконання державним виконавцем був накладений арешт на квартиру, яка належить боржнику ОСОБА_4. У подальшому йому роз'яснили, що квартира не може бути реалізована з публічних торгів, оскільки відсутні документи на квартиру, тому виконання рішення затягується на невизначений строк. Потім від посадових осіб виконавчої служби йому стало відомо, що виконавчий лист і само виконавче провадження загублені. У листопаді 2005 року відділ Державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції був реорганізований у Державну виконавчу службу в М.Краматорську, де його завірили, що робота по виконанню рішення суду буде продовжена. Проте до наступного часу рішення суду не виконано через бездіяльність Державної виконавчої служби в М.Краматорську. Вважає, що відповідачем йому був заподіяний матеріальний збиток у розмірі не стягненої з боржника суми в розмірі 14109 грн. 62 коп., які просив стягнути з відповідача.
Бездіяльністю і діями відповідача йому заподіяні моральні страждання, оскільки для відшкодування шкоди, яка була заподіяна з вини боржника ОСОБА_4, він як власник автомобіля вимушений був продати пошкоджений автомобіль, який використовувався ним як приватним підприємцем для перевезення пасажирів, а оскільки із-за відсутності грошових коштів він не зміг придбати новий автомобіль, то і не зміг займатися підприємницькою діяльністю і таким чином втратив засоби до існування, вимушений був шукати інші види заробітку, що негативно відбилося на його добробуті. Не маючи достатніх засобів, він оформив у банку кредит, розраховуючи на те, що відповідачем вчасно буде виконане рішення суду, але цього не сталося і він вчасно не зміг погасити кредит; через це була підірвана довіра з боку банку, з яким він співпрацював як підприємець і в результаті постраждала його репутація і зіпсувалися відносини з банком. На відшкодування моральної шкоди просив стягнути 300000 грн.
Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення ст. 22 ЦК України, відповідно до якої майновою шкодою визнаються доходи, які особа могла б реально одержати при звичних обставинах, якби його право не було порушено. Судом першої інстанції було встановлено, що неналежне виконання відповідачем вимог Закону України «Про виконавче провадження» призвели до порушення прав ОСОБА_2 і таким чином з вини відповідача позивач не одержав ту грошову суму, яка була присуджена йому судом, а це і є майнова шкода.
В апеляційній скарзі Державна виконавча служба в М.Краматорську просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема на відсутність вини Державної виконавчої служби в М.Краматорську в нанесенні позивачу моральної шкоди, оскільки з грудня 2003 року, коли позивачем був переданий для примусового виконання виконавчий лист про стягнення на його користь матеріальної шкоди, Державної виконавчої служби в М.Краматорську не існувало; Державна виконавча служба в М.Краматорську не є правонаступником відділу виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції, де знаходився на виконанні виконавчий лист і де він був втрачений; крім того, судом не враховано, що позивачем не додержані вимоги ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки з часу, коли він дізнався про втрату виконавчого листа, він не звернувся зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, а також не звернувся із заявою про видачу виконавчого листа; звертаючись до суду з позовом, позивач просив тільки стягнути матеріальну і моральну шкоду, а суд визначається з поняттям бездіяльності, в той час коли позивач з такими вимогами не звертався; позивачем в судовому засіданні не доведено спричинення йому моральної шкоди з огляду на норми матеріального права; судом також не враховано, що на даний час в Законі України «Про державний бюджет України на 2007 рік» відсутні бюджетні призначення на відшкодування моральної шкоди Державною виконавчою службою.
У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги Державної виконавчої служби в м. Краматорську підтримав у повному обсязі і просив її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечував.
При розгляді справи по суті судом встановлено, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2003 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальний і моральний збиток, а також судові витрати, всього в сумі 14109 гор.62 коп. Виконавчий лист про стягнення зазначеної суми надійшов до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції у 2003 році.
7 квітня 2004 року державним виконавцем Синельником А.А. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і направлення постанови реєстратору.
На порушення гл.5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не став провадити належні виконавчі дії, не була отримана повна інформація про майно, а також не прийняті заходи для реалізації майна. Виконавче провадження було втрачено.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає.
Стягуючи з Державної виконавчої служби в м. Краматорську на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., суд виходив з того, що Державна виконавча служба в м. Краматорську є правонаступником відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції і ці служби своєю бездіяльністю, а саме неприйняттям передбачених законодавством заходів по виконанню судового рішення про стягнення шкоди і втратою виконавчого провадження, завдали ОСОБА_2 моральної шкоди, яка полягає в тому, що він був поставлений в тяжкі умови для життя, не зміг займатися підприємницькою діяльністю, не міг піклуватися про родину, втратив свій бізнес, зіпсувалися відносини з діловими партнерами. Проте такі висновки не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як вбачається з матеріалів справи 1 грудня 2003 року був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 12960 грн., моральної шкоди в сумі 1000 грн. і судових витрат в сумі 149 грн.62 коп., який був переданий для примусового виконання у відділ державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції. 7 квітня 2004 року державним виконавцем Синельником А.А. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1 і будинка АДРЕСА_2. Копія постанови була направлена «Держінформюсту» м. Краматорська, після чого ніяких дій по реалізації майна і взагалі по примусовому виконанню рішення суду відділом державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції не проводилось.
На виконання Указу Президента України від 20 квітня 2005 року «Питання Міністерства юстиції України» постановою KM України від 23 квітня 2005 року №320 «Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції» був утворений у складі Міністерства юстиції України на базі органів державної виконавчої служби Департамент державної виконавчої служби.
Наказом Директора Департаменту державної виконавчої служби від 19 серпня 2005 року утворено Державну виконавчу службу областей.
Наказом Міністра юстиції України від 19 серпня 2005 року були ліквідовані територіальні відділи.
Наказом Директора Департаменту державної виконавчої служби від 26 жовтня 2005 року утворені територіальні органи виконавчої служби.
Наказом Директора Департаменту державної виконавчої служби від 4 листопада 2005 року «Про прийняття документації та коштів» з метою належного забезпечення реформування органів державної виконавчої служби були утворені комісії з прийняття від органів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, що ліквідуються, незавершених виконавчих проваджень.
Проте з матеріалів справи вбачається, що виконавчий лист №2-7155 від 29 жовтня 2003 року про стягнення матеріальної шкоди в сумі 12960 грн., моральної шкоди в сумі 1000 грн. і судових витрат в сумі 149 грн.62 коп. з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на виконання з відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції до Державної виконавчої служби в м. Краматорську не надходив.
З травня 2006 року ОСОБА_2 був повідомлений Державною виконавчою службою в м. Краматорську про те, що виконавчий лист №2-7155/03 від 29 жовтня 2003 року, виданий Краматорським міським судом загублений у 2004 році відділом ДВС Краматорського міського управління юстиції.
Сторони виконавчого провадження не звертались до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що з боку відповідача - Державної виконавчої служби в м. Краматорську відсутня вина в заподіянні будь-яких збитків позивачу, тому його позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає скасуванню з постановлениям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України.
Як установив суд, рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 29 жовтня 2003 року постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну і моральну шкоду, а також судові витрати. Посилаючись на невиплату цієї суми на стадії виконання судового рішення, позивач просив стягнути з Держаної виконавчої служби М.Краматорська стягнуту за рішенням суду суму.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, стягнутої за рішенням суду, суд обгрунтовано виходив з того, що за таких обставин заявлена вимога є безпідставною, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості стягнення з Державної виконавчої служби суми, стягнутої за рішенням суду, у зв'язку з несвоєчасним виконанням державною виконавчою службою судового рішення про стягнення грошових сум.
Таким чином висновки суду в частині позовних вимог позивача про стягнення матеріальної шкоди є правильними.
Доводи апеляційної скарги представника позивача в цій частині не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби в М.Краматорську задовольнити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 20 лютого 2007 року в частині стягнення з Державної виконавчої служби в М.Краматорську моральної шкоди, судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення скасувати.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог до Державної виконавчої служби в М.Краматорську і відділенню Державного казначейства у М.Краматорську про стягнення моральної шкоди.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.