УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2751/ 2007                                           Головуючий у їй інстанції - Дадим Ю.М.

Категорія-19                                                                 Доповідач - Гоков П.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючої - Рудь В.В.

суддів - Гокова П.В., Котушенко С.П.

при секретарі - Чергенець С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь страхової виплати за моральну шкоду в розмірі 70 000 грн..

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача в рахунок страхової виплати за моральну шкоду 15 000 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду та задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач з 14 липня 1986 року по 24 червня 1991 року знаходився в трудових відносинах із шахтою ім. Героїв Космосу, в період з 07 липня 1991 року по 06 квітня 2005 року він працював на шахті ім. М.І. Сташкова - дочірнього підприємства ВАТ „Павлоградвугілля". (а.с. 10-16). 14 січня 1995 року та 25 листопада 2002 року при виконанні трудових обов'язків його було травмовано (а.с. 12-13). Первинно позивачу при освідченні у МСЕК було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 45 %, а при повторному освідченні у МСЕК

2

30 червня 2005 року йому сукупно   встановлено втрату   професійної працездатності в розмірі 65%, та визнано третю групу інвалідності безстроково /а.с. 4 /.

Суд вважає, що у зв'язку із втратою професійної працездатності позивачу завдана моральна шкода тому що: позивач втратив професійну працездатність, позивач постійно відчуває наслідки профзахворювання, стан позивача став незадовільним , позивач повинен приймати ліки, йому фактично неможливо займатися домашніми справами, які потребують навіть незначних фізичних зусиль, були порушені його нормальні життєві зв'язки.

Відповідно до ст.ст. 21 п. "е", 28 ч.3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які спричинили втрату працездатності" в обов'язок відповідача входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням його здоров'я , сплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту спричинення цієї шкоди потерпілому. У судовому засіданні наявність факту заподіяння моральної шкоди встановлено судом.

Доводи відповідача, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, доводу апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду, відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня набрання ним законної сили.