Справа №  2-2147/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі

головуючого-судді             Богінкевич С.М.,

при секретарі:                 Коба О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Страхова компанія «Країна», третя особа: Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору автомобільного страхування № 23/018567/ПР/2.1.5.1 від 20.08.2008 року не виконує свого обов’язку, пов’язаного з найскорішим врегулюванням питання страхового відшкодування, потрібного на відновлення застрахованого транспортного засобу марки «Subaru», н/з НОМЕР_1, який належить останньому на праві власності та придбаний на кредитні кошти АКІБ "УкрСиббанк". Зазначає, що дана поведінка відповідача порушує його права та майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом, як споживача страхових послуг, що й змусило його звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позов уточнив, збільшив розмір заявленого в позові страхового відшкодування, обґрунтовуючи зазначене неодноразовим порушенням його прав в сфері страхування відповідачем.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, у його задоволенні просила відмовити посилаючись на відповідність дій страховика як договору так і закону, на відміну від дій страхувальника, що й унеможливлює виконання взаємопов’язаних обов’язків.

Представник третьої особи - Акціонерного комерційно інноваційного банку "УкрСиббанк" в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в наданій на адресу суду заяві просить проводити розгляд справи без його участі з мотивів завантаженості юридичного відділу банку та повідомити про результати розгляду справи, у зв’язку з чим суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутність на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами 20.08.2008 року було укладено договір автомобільного страхування № 23/018567/ПР/2.1.5.1.Застрахованим за даним договором є транспортний засіб марки «Subaru», н/з НОМЕР_1, що придбаний позивачем за рахунок кредитування АКІБ "УкрСиббанк".

На підставі вищевказаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодувати страхувальнику (вигодо набувачу) в межах страхової суми пряму шкоду, завдану застрахованому ТЗ в цілому, або окремих його деталей та частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), незаконного заволодіння, інших випадкових подій та протиправних дій третіх осіб.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2009 року із застрахованим транспортним засобом сталося три випадки – 11 лютого, 26 травня та 29 липня, які, відповідно до зазначених у договорі страхових ризиків, можуть кваліфікуватися як страхові випадки, а саме пошкодження лобового скла, ДТП і пошкодження протитуманної фари.

Встановлено, що позивачем, в межах строків передбачених договором страхування, було вжито необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про зазначені випадки та згодом надано всі необхідні документи, обов’язковість яких передбачена договором.

Розмір збитків, завданих позивачу першим випадком (пошкодження лобового скла), який визнаний відповідачем як страховий, відповідно до рахунку – фактури № 91 від 02.03.2009 року, наданого ФОП ОСОБА_2 на замовлення страховика, склав 11 230 гривень.

Однак, згідно до листа ФОП ОСОБА_3, сума перерахованих коштів на заміну пошкодженого лобового скла виявилася меншою за необхідну, визначену в рахунку-фактурі, в наслідок чого, з метою найскорішого завершення даних робіт в зимній період, позивач був змушений доплатити власні кошти у розмірі 1 000 гривень.

Аргументуючи не доплату за зазначеним вище страховим випадком представник відповідача в судовому засіданні, на думку суду, правомірно посилався на умови взаємного договору, які й передбачають таке зменшення страхового відшкодування.

Так, розмір шкоди, заподіяної застрахованому ТЗ, визначається Страховиком відповідно до дійсної вартості застрахованого ТЗ на момент укладання договору страхування, а також цін на запасні частини, матеріали та вартості ремонтних робіт, що діють у період врегулювання страхового випадку (п. 16.5 Договору).

Відповідно до п. 16.6 Договору, розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому ТЗ внаслідок страхового випадку, визначається у розмірі вартості відновлюваного ремонту, що обчислюється виходячи з характеру пошкоджень та стану ТЗ за вирахуванням … суми на яку зменшується розмір страхового відшкодування у випадках, передбачених цим Договором та Правилами страхування.

Згідно до ч. 17 ст. 9 Закону України «Про страхування», у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше  не  передбачено  умовами  страхування.

Відповідно до п. 13.14.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 0670152 від 01.02.2007 року, на умовах який і був укладений договір автомобільного страхування, розмір страхового відшкодування за пошкоджений застрахований транспортний засіб визначається за вирахування відсотку відповідальності страховика, при цьому, якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого ТЗ, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених  по страховому  випадку збитків.

Умовами укладеного Договору передбачений обов’язок страхувальника негайно, як тільки йому стане відомо, інформувати страховика про будь-які зміни ступеня страхового ризику, що в даному випадку не відбулося, у зв’язку з чим співвідношення страхової суми за договором до дійсної вартості ТЗ, становить всього 83,48 %.

Тобто, виходячи з зазначених норм та умов погодженого договору, вартість страхового відшкодування має вираховуватися пропорційно до дійсної вартості ТЗ на день настання страхового випадку.

Таким чином, розмір перерахованої на рахунок ФОП ОСОБА_3 страхової виплати є обґрунтованим та достатнім.

Судом встановлено, що за другим випадком, виявленим 29.07.2009 року (пошкодження протитуманної фари), у здійсненні страхового відшкодування позивачу було відмовлено з підстав не визнання випадку страховим. Не погоджуючись з таким діями відповідача та посилаючись на умови договору позивач стверджував, що заміна скляних деталей здійснюється в будь-якому випадку без урахування франшизи, а тому строховик, допустивши відступи від умов договору, порушив його права.

З наданих суду пояснень представника відповідача вбачається, що заява позивача на страхове відшкодування за відповідною подією не підпадає під жодний передбачений договором страховий випадок з віднесеними до нього ризиками, у зв’язку з чим визнати його страховим не видається можливим.

Відповідно до ст. 8 ЗУ "Про страхування", страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

В договорі автомобільного страхування № 23/018567/ПР/2.1.5.1 від 20.08.2008 року, як і в Правилах добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 0670152 від 01.02.2007 року, передбачено відшкодування пошкоджених скляних деталей в межах страхових випадків, регламентованих п.п. 6.3.1, 6.3.3, 6.3.4 договору.

Пунктом 6 договору визначено, що за цим договором підлягає відшкодуванню пряма шкода, заподіяна страхувальнику (вигодонабувачу) у зв’язку з пошкодженням або втратою застрахованого транспортного засобу та додаткового обладнання до нього внаслідок настання одного або декількох ризиків; необхідні та доцільні витрати, понесені страхувальником.

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, а тому на увагу суду не заслуговують, у зв’язку з чим страхове відшкодування, згідно до рахунку фактури № КС-0011691 від 28.07.2009 року, розміром 1 546 гривень 80 копійок підлягає примусовому стягненню з відповідача.

В свою чергу, за випадком від 26.05.2009 року (ДТП) позивачу також страхова виплата проведена не була з підстав не надання відповідачем всіх необхідних для прийняття рішення щодо визнання випадку страховим документів, а саме погоджувальний з вигодонабувачем лист на перерахування відшкодування.

В контексті норм діючого законодавства України та умов договору страхування, що передбачають найкоротші строки врегулювання страхових відносин, зазначені дії відповідача суд вважає протиправними та необґрунтованими.

У своєму листі від 03.08.2009 року № 799 відповідач, інформуючи вигодонабувача про врегулювання страхових відносин з позивачем по випадку від 29.07.2009 року, залишив за собою переважне право самостійного вирішення остаточного адресата відшкодування, тобто фактично зазначена у запереченнях відповідача підстава носить виключно формальних характер і не може братися судом до уваги.

Вартість відновлюваного ремонту разом з додатковими витратами, що підлягають відшкодуванню за договором, та вирахованою франшизою, склала 18 063 гривні 43 копійки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)  зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання  (неналежне виконання), а тому у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги щодо стягнення страхової виплати за випадком від 26.05.20069 року є обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача щодо відшкодуванням завданої моральної шкоди, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначалось вище, ст. 611 ЦК України передбачено, що у  разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, між сторонами існували договірні правовідносини, які врегульовані  спеціальним  законом  -  Закон України “Про страхування” - та нормами ст. ст. 625, 992 ЦК України, які не передбачають такого виду відповідальності страховика як відшкодування моральної шкоди, крім того не передбачає такої відповідальності й договір автомобільного страхування, тому в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Крім того, відповідно до п. 5 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законом.

Ураховуючи те, що відсутні підстави для застосування  вказаної  норми до спірних правовідносин,  у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди  з цих підстав також необхідно відмовити

У відповідності до ст.ст. 79-89 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що розраховані у пропорційному відношенні до задоволених вимог позивача, в сумі 300 гривень 98 копійок.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 979, 980, 989, 990, ст.ст. 17, 20, 21 Закону України "Про страхування", ст.ст.  23,  509, 610, 611, 625, 979, 988 ЦК України , ст. ст. 4, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 3-14, 60, 79- 89, 169,  208, 209, 212 -215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ВАТ Страхова компанія «Країна», третя особа: Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" про стягнення страхового відшкодування та моральної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ВАТ Страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 18 063 (вісімнадцять тисяч шістдесят три) гривні 43 (сорок три) копійки, витрати на зміну протитуманної фари в розмірі 1 546 (одна тисяча п’ятсот сорок шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок, судові витрати у розмірі 300 (триста) гривень 98 (дев’яносто вісім) копійок, а всього 19 911 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот одинадцять ) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів  апеляційної скарги.

Суддя: