Справа № 2-1430/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

30 листопада 2009 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді:                    Гончарука В.П.

при секретарі                                             Ставрієцькій Г.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Моноліт монтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Моноліт монтаж» заборгованість по заробітній платі та відшкодувати завдану цим моральну шкоду.

Свої вимоги позивач мотивує наступним.

Позивач працює в ТОВ «Моноліт Монтаж» з 02.03.2007 року на посаді виконавця робіт.

01.09.2008 р. він звільнився з займаної посади за власним бажанням. На день звільнення підприємство заборгувало йому заробітну плату за період праці з лютого 2008 року по вересень 2009 року., при цьому при звільненні у виплаті заборгованості відповідач відмовив, пояснюючи це скрутними фінансовим становищем на підприємстві.

Суму заборгованості по заробітній платі позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, наданих суду під час слухання справи визначає в розмірі 3759 грн. за відпрацьований але не оплачений період часу з лютого 2008р. по вересень 2008р., 9304 грн. суми компенсації за час затримки розрахунку за період часу з 01.09.2008р. по 30.11.2009 року, 1126 грн. компенсації за невикористану відпустку, які разом з витратами, пов»язаними з наданням правової допомоги в сумі 500 грн., витратами, пов»язаними з явкою позивача до суду в розмірі 1865 грн., вартістю відправлених відповідачу телеграм в сумі 21 грн. та моральною шкодою в сумі 8000 грн. просить суд стягнути на його користь з відповідача.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в ході розгляду справи заперечували проти задоволення позову, пояснюючи це тим, що всі належні розрахунки з позивачем по заробітній платі було проведено, не зважаючи на те, що останній не виконував свої посадові обов»язки належним чином. В судове засідання від 30.11.2009 р. представники відповідача не з»явились, але враховуючи те, що сторона позивача визначилась в своїй позиції до заявлених вимог та неодноразово давала пояснення по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 1/6 від 02 березня 2007 року по ТОВ «Моноліт Монтаж», ОСОБА_1 було прийняли на роботу на посаду виконавця робіт ТОВ «Моноліт Монтаж».

 Наказом № 2/12 від 01 вересня 2008 р., в позивача було звільнено з займаної посади за власним бажанням.

За вимог ст. 115 КЗпП України, Заробітна плата виплачується працівникам регулярно  в  робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу,  що не перевищує  шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,  установи,  організації,  провадиться  в  день звільнення.

Сторона відповідача не надала суду жодних підтверджень того, що позивачу було виплачено заробітну плату в повному обсязі або утримано у зв»язку з невиконанням ним трудових обов»язків в повному обсязі.

Виходячи з ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Таким чином, заборгованість по заробітній платі утворилась за період з лютого місяця 2008 року по вересень 2008 року. Сума боргу виходячи з середньомісячної заробітної плати  ОСОБА_1 згідно платіжним відомостям за останні шість місяців праці, оскільки визначити точну суму суд не вбачає за можливе, за лютий 2008 року дорівнює середньомісячній заробітній платі позивача та складає 485 грн., за період з березня по серпень 2008 року – 2907 грн. 23 коп., всього заборгованості на суму 3392 грн. 23 коп.

З моменту звільнення позивача з займаної посади по день розгляду справи судом відповідач так і не провів розрахунок по виплату сум, належних ОСОБА_1 при звільненні, тобто час затримки проведення виплат становить 15 місяців з 01.09.2008 р. по 30.11.2009 р.

Стаття 117 КЗпП України визначає відповідальність за затримку проведення розрахунків з працівником, що звільняється. Зокрема, в разі невиплати  з  вини  власника  або  уповноваженого  ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки  по  день  фактичного розрахунку.

 Одже, виходячи з платіжних відомостей по заробітній платі ТОВ «Моноліт Монтаж» №2 та № 3, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 485 грн., а сума компенсації за час затримки розрахунку за вказаний період в 15 місяців складає 7 275 грн.

Крім того, позивачу не було виплачено компенсацію за невикористану відпустку за весь період часу роботи в ТОВ «Моноліт Монтаж» з 02.03.2007р. по 01.09.2008 р., тобто за 18 місяців праці.

Згідно ст. 83 КЗпП України, у разі   звільнення   працівника  йому  виплачується  грошова компенсація за всі не використані ним дні  щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Таким чином, виходячи з середньомісячної заробітної плати позивача, сума компенсації за невикористану протягом 18 місяців роботи складає 727 грн. 50 коп.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, які складаються з 500 грн. вартості послуг адвоката, 21 грн. вартості надісланих відповідачу телеграм, 1073 грн.01 коп. вартості проїзних квитків, які враховуючи проживання в м. Херсон позивач вимушений був купувати для явки в судові засідання, суд виходячи з положень ст. ст. 79, 84, 88, ЦПК України вважає за доцільне її задовольнити в частині підтверджених витрат, відмовивши в задоволенні на суму витрат, що не підтверджені.

Так, позивачем не надано суду підтвердження добових витрат, суму яких він просить стягнути.

Вирішуючи питання про відшкодування завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує моральні страждання, яких зазнав позивач в наслідок порушення його прав відповідачем, проте обставини, якими позивач обґрунтовує її суму, з порушенням трудового законодавства відповідачем прямого зв»язку не мають, розмір моральної шкоди значно завищений та визначається судом в розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів

Судові витрати по сплаті державного мита та збору на інформаційно – технічне забезпечення слухання справи піддягають розподілу в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та такий,  що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15, 31, 79, 84, 88, 118, 119, 120 ЦПК України, ст. 83, 115,116, 117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Монтаж» на користь ОСОБА_1 3392 грн. 23 коп. суми заборгованості по заробітній платі,  7 275 грн. суми компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні з займаної посади, 727 грн. 50 коп. компенсації за невикористану відпустку, 500 грн. вартості послуг адвоката, 21 грн. вартості надісланих відповідачу телеграм в, 1073 грн.01 коп. вартості проїзних квитків та 2000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, всього стягнувши 14 988 (чотирнадцять тисяч дев»ятсот вісімдесят вісім) грн. 83 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт Монтаж» на користь держави 149 (сто сорок дев»ять) грн. 88 коп. державного мита та 120 (сто двадцять) грн. збору на інформаційно – технічне забезпечення слухання справи.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду та апеляційної скарги. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя: