Справа № 1-174/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«3» лютого 2010 року                                                        м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

у складі головуючого – судді         Косик Л.Г.,

при секретарі                     Надольній Д.В.,    

за участю прокурора                 Кононенка І.С.

захисника – адвоката                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1,    уродженця    с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області, українця,  громадянина України,   з середньою освітою, працюючого в ПП «Центуріон-Пласт»,   розлученого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, під судом та слідством не перебував, зареєстрованого та фактично проживаючого   за   адресою:   АДРЕСА_1

 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, згідно рішення Ленінградського районного суду міста Києва від 26.10.1991 року зобов’язаний сплачувати аліменти на користь громадянки ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше Ѕ неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в місяць починаючи з 16.10.1991 року до її повноліття.

Так, в порушення ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного Кодексу України, ОСОБА_2  умисно не виконував свого обв’язку щодо утримання неповнолітньої дочки, тривалий час надавав матеріальну допомогу епізодично і не в повному обсязі.

Внаслідок злісного ухилення від сплати аліментів у ОСОБА_2 утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 24283 гривні 03 копійки.

В судовому засіданні ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України  винним себе визнав повністю та показав, що під час шлюбу з ОСОБА_3 23 лютого 1989 року у них народилась дочка ОСОБА_4. За рішенням Ленінградського районного суду міста Києва від 26.10.1991 року він повинен був сплачувати аліменти на користь своєї колишньої дружини ОСОБА_3  для утримання дитини. Він був ознайомлений з цим рішенням, матеріальну допомогу на утримання доньки надавав декілька разів, але потім у зв’язку з тим, що він тимчасово не працював і в нього від фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_5 народилося двоє дітей, а саме: донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6 р. н. та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н. у нього утворилась заборгованість по аліментам, яка на даний час частково погашена, він працює і прикладає максимум зусиль для того, щоб виплатити у повному обсязі вказану заборгованість. Щиро розкаюється у скоєному.

Покази ОСОБА_2  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин злочину, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи   і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо їх позиції, яка є добровільною та істинною, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз’яснивши їм положення ст.299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу підсудного.

Таким чином, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_2  у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання доньки (аліментів) та кваліфікує його дії за ст. 164 ч. 1 КК України.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного згідно ст. 66 КК України на думку суду є повне визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину та допомога судовому слідству у встановленні істини.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_8 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу підсудного та його ставлення до вчиненого, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, під судом та слідством не перебував, працює, фактично перебуває у шлюбних відносинах з  гр-кою ОСОБА_5, має на утриманні двох малолітніх дітей, позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 164 КК України,  оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.    

Суд залишає без розгляду цивільний позов потерпілої, оскільки у відділі ДВС є виконавчий документ щодо стягнення з підсудного заборгованості по аліментах.      

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,

З А С У Д И В :

ОСОБА_2   визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу – в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,  що становить 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок).

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до  вступу   вироку  в законну  силу   залишити  без змін – підписку   про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: