Справа № 1-456/2010

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«8» квітня 2010 року                                                    м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

у складі головуючого – судді             Косик Л.Г.,

при секретарі                         Лебідь В.В.,    

за участю прокурора                     Сукача О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лозова Лозівського району Харківської області, українця, громадянина України, непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше засудженого 01.03.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова по ст. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік

 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27.01.2010 року, приблизно в 09 годин 20 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні магазину «Мобільний зв'язок», розташованому по бул. Кольцова, 13 в м. Києві, таємно викрав чуже майно, яке належить гр-ну ОСОБА_2

Так, ОСОБА_1 27.01.2010 року, приблизно в 09 годин, працюючи продавцем-консультантом в магазині «Мобільний зв'язок», розташованому по бул. Кольцова, 13 в м. Києві, який належить гр-ну ОСОБА_2, вирішив таємно викрасти чуже майно, яке належить останньому. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, продовжуючи знаходитись на робочому місці, приблизно в 09 годин 20 хвилин, 27.01.2010 року скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення таємно викрав чуже майно, що належить гр-ну ОСОБА_2, а саме: 21 картку поповнення рахунку «Київстар» на 30 гривень, ціною по 29 гривень 20 копійок кожна, на загальну суму 613 гривень 20 копійок; 15 карток поповнення рахунку «Київстар» на 100 гривень, ціною по 96 гривень 50 копійок кожна, на загальну суму 1447 гривень 50 копійок; 14 карток поповнення рахунку «МТС» на 30 гривень, ціною по 29 гривень 20 копійок кожна, на загальну суму 408 гривень 80 копійок; 10 карток поповнення рахунку «Лайф» на 25 гривень, ціною по 23 гривні 25 копійок кожна, на загальну суму 237 гривен; 35 карток поповнення рахунку «Лайф» на 35 гривень, ціною по 33 гривні 35 копійок кожна, на загальну суму 1200 гривень 60 копійок, а всього на загальну суму 3907 гривень 60 копійок.

Продовжуючи далі свої злочинні дії направленні на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 за допомогою ключів відкрив скляну вітрину магазину, звідки таємно викрав два нових мобільні телефони, що належать гр-ну ОСОБА_2, а саме : мобільний   телефон   «Нокіа   -   6303»,   сірого   кольору,   ІМЕІ НОМЕР_1, ціною 1340 гривень; мобільний телефон  «Нокіа - Е52»,  сіро-чорного  кольору,  ІМЕІ НОМЕР_2, ціною 2600 гривень.

З викраденим чужим майном ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік, завдавши громадянину ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 7 847 гривень 60 копійок. В подальшому викраденим чужим майном ОСОБА_1А розпорядився на власний розсуд.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину визнав повністю. Не заперечував факту вчинення крадіжки за обставин, як про це вказано вище, щиро розкаявся.

Враховуючи, що учасники судового розгляду, визнали недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ними не оспорюються, з'ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також їм роз'яснено, що вони у такому випадку позбавляються права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, - суд відповідно до ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Показання підсудного є достовірними, узгоджуються з матеріалами справи.

За таких обставин вина ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна доказана і він підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України.

Як особа ОСОБА_1 осудний, холостий, працездатний, офіційно на даний час не працює, на обліку як безробітний не перебуває, проживає з матір’ю похилого віку, яка крім того, що вона пенсійного віку є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно, - від сусідів скарг не надходило, правил проживання не порушував, раніше судимий, але вчинив злочин 27.01.2010 року до постановлення 01.03.2010 року Дзержинським районним судом м. Харкова вироку, до адміністративної відповідальності не притягався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, повністю відшкодував завдану шкоду - про що свідчать дані: його показань, паспорту, довідок, характеристики (а. с. 94-97, 102, 104), розписки потерпілого ОСОБА_2

Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 66 КК України обставинами, що пом’якшують покарання, суд вважає щире каяття ОСОБА_1, добровільне відшкодування завданої шкоди, наявність у нього хворої матері похилого віку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.

При призначенні покарання у виді штрафу і його розміру суд враховує характер і ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини справи, вказані дані про особу ОСОБА_1, його майновий стан, обставини, які пом’якшують покарання і відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України та роз’яснень, які містяться у  п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року “Про практику призначення судами кримінального покарання”, якщо особа до якої було застосовано  звільнення від покарання з випробуванням  і  до постановлення вироку за цей злочин вчинила інший злочин, за який засуджується  до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Відповідно до вимог ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.    

Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди на думку суду підлягає залишенню без розгляду, так як під час розгляду справи до матеріалів справи приєднана розписка, яка свідчить  про відмову цивільного позивача від позовних вимог в зв’язку з відшкодуванням йому завданих збитків в добровільному порядку.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності зі ст. 81 КПК України.    

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (вісімсот п’ятдесят гривень 00 копійок).    

На підставі ст. 70 ч.4, ст. 72 ч.3 КК України вирок виконувати самостійно від призначеного ОСОБА_1 покарання за попереднім вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 1 березня 2010 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до  вступу   вироку  в законну  силу   залишити  без змін – підписку про невиїзд.

Речові докази по справі – 21 картку поповнення рахунку «Київстар» на 30 гривень; 15 карток поповнення рахунку «Київстар» на 100 гривень; 14 карток поповнення рахунку «МТС» на 30 гривень; 10 карток поповнення рахунку «Лайф» на 25 гривень; 35 карток поповнення рахунку «Лайф» на 35 гривень, мобільний телефон «Нокіа-6303, ІМЕІ НОМЕР_1 (а. с. 60), які передані на зберігання потерпілому ОСОБА_4 – вважати повернутим власнику за належністю.

Вирок може бути оскаржений у Апеляційний суд міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: