У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.06.10                                                                                       Справа №7/54-10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кричмаржевський В.А.  , Кагітіна Л.П.

при секретарі Савченко Ю.В.

за участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 13.04.2010 р. у справі № 7/54-10

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

про стягнення суми

     Розпорядженням виконуючого обов’язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1533 від 16.06.2010 року справа № 7/54-10 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Яценко О.М., суддів –Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.. Колегія суддів прийняла справу до провадження.

     Судове засідання закінчилось прийняттям постанови.

     13.04.2010 року господарським судом Херсонської області (суддя Задорожна Н.О.) прийнято рішення по справі № 7/54-10 яким позовні вимоги задоволені: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_2, м. Херсон на користь ФОП ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ 40 001,60 грн. основного боргу, 39,86 грн. 3 % річних. При прийнятті рішення суд послався на положення ЦК України.

     Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду ФОП ОСОБА_2, м. Херсон  оскаржує його до апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі зазначає, що всупереч положенням статті 64,87 ГПК України суд не повідомив її про час та місце розгляду справи, жодної ухвали на ї адресу не надходило, а відтак рішення підлягає обов’язковому скасуванню в силу положень статті 104 ч.3 ГПК України. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення.

     Заявник апеляційної скарги сповіщений належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги повноважного представника до судового засідання не направив. Про причини неявки не повідомив.

     Позивач представника до судового засідання не направив. Відзив не надав. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

    Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними документами, за відсутності представників сторін.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

     Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

     На підставі досягнутої між сторонами усної домовленості ФОП ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ згідно витратних накладних від 20.01.2009р.  №Б-000000000184,  № Б-000000000186, № Б-000000000187  відвантажив ФОП ОСОБА_2, м. Херсон товар на загальну суму 54 248 грн..

     Стягнення заборгованості за поставлений товар та 3% річних було предметом розгляду у суді першої інстанції.

     Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

     Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

     У відповідності зі статтями 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

     В силу статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

     Поняття зобов’язання та підстави його виникнення встановлені ст.509 ЦК України, згідно з якою зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

     Аналіз фактичних обставин справи в сукупності з наведеними нормами права свідчить про те, що між сторонами виникли господарські відносини: зобов’язання позивача з передачі відповідачеві обумовленого товару, та зобов’язання відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

Як випливає з матеріалів справи, згідно витратних накладних від 20.01.2009р.  

-№Б-000000000184,  

-№ Б-000000000186,

-№ Б-000000000187 позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 54 248грн..

     До спірних правовідносин підлягають застосування положення діючого законодавства щодо взаємовідносин купівлі-продажу. Так, відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

     В силу статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

     Як вбачається з матеріалів справи, строк виконання зобов'язання по оплаті вартості товару між сторонами не встановлено.

     Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

     Вимога про оплату вартості відвантаженого товару відповідачу направлена 17 лютого 2010р., що підтверджується наданими в матеріали справи вимогою-листом, описом вкладення в рекомендоване відправлення та фіскальним чеком.

     Згідно зі статтями 525 та 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить і стаття 193 ГК України.

     В установлений приписами ч.2 ст.530 ЦК України строк відповідач зобов'язання по оплаті вартості товару виконав частково, перерахувавши позивачу 13 839 грн. 36 коп. боргу. Після звернення із позовними вимогами і порушення провадження у справі відповідач провів частковий розрахунок, перерахувавши позивачу 407 грн. 04 коп. основного боргу. Доказів сплати решти суми в розмірі 40 001 грн. 60 коп. відповідачем не надано, а відтак суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

     Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

     Так, з огляду на викладене, з врахуванням направленої вимоги за 12 днів прострочення з 01.03.2010р. по 12.03.2010р. позивач нарахував відповідачу 39 грн. 86 коп. річних. Зазначена суми правомірно присуджена до стягнення судом першої інстанції.

     Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а також наступним:

     Відповідно до підпункту 3.6 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

     Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 25.03.2010 року про порушення провадження у справі № 7/54-10 та призначення її до розгляду на 13.04.2010 року надіслано на адреси сторін, які зазначені в позовній заяві, в строки, визначені ст. 87 ГПК України.

     Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення суду по даній справі, яке отримано відповідачем,  направлено на ту саму адресу, що і ухвала про порушення провадження у справі.

     Отже, жодних процесуальних порушень з боку господарського суду Херсонської області, колегія суддів не вбачає. Відповідач своєчасно та належним чином повідомлений  господарським судом про час і місце  слухання справи.  Проте, в судове засідання свого представника він не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, які б підтвердили заперечення проти позову, жодним чином не спростував доводи позивача.

     Згідно ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

     Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

     Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача.

     Розгляд справи судом у разі неявки в судове засідання  представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи,  не є порушенням приписів ст. 77 ГПК України та не є підставою для скасування рішення господарського суду.  

     Колегія суддів зауважує, що відкладення на підставі ст. 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов’язком суду, і використовується ним, якщо неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

     Статтею 75 ГПК України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву витребуваних господарським судом  матеріалів справу може бут  розглянуто за наявними в  ній  матеріалами.

     Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права при прийнятті даного рішення.

     Крім того, колегія суддів зазначає, що і до судового засідання апеляційної інстанції відповідач (заявник апеляційної скарги) також не з’явився. Про причини неявки не повідомив.

     У відповідності до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

      Відповідачем згідно з вимогами наведеної норми не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

     Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду.           

    Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання позивачем доказів. Порушень або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

     Керуючись ст.ст. 101 –105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

     Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від 13.04.2010 р. у справі № 7/54-10 залишити без задоволення.

     Рішення господарського суду Херсонської області від 13.04.2010 р. у справі № 7/54-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Яценко О.М.

 судді  Яценко О.М.  

 Кричмаржевський В.А.  Кагітіна Л.П.