Справа № 22 - 4452 Головуючий у 1 інстанії : Зайченка СВ..
Категорія 21 Доповідач: Резникова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: Шабанової В.О.
суддів: Резникової Л.В., Стратіло В.І.
при секретарі: Кошмак Т.С..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Горлівки
на рішення Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Горлівки про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працюючи на шахті „К.А. Румянцева" з 1989 року у шкідливих та небезпечних умовах , він отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу . У зв"язку з чим 8 жовтня 2002 року обласною МСЕК йому вперше було встановлено 40 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та визнано інвалідом 3 групи, з часом стан його здоров'я погіршився і при повторному огляді висновком МСЕК від 1 листопада 2004 року йому було встановлено 65% втрати працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25% пневмоконіоз з 29.10.2004 року та 40% вібраційна хвороба повторно.
В зв'язку з отриманими професійними захворюваннями він відчуває моральні страждання, які висловлюються у постійному болі грудної клітини, які не дозволяють виконувати навіть легку хатню роботу, іноді при розмові виникає гострий біль, який призводить до кашлю, болісних відчуттів та онімінню кісток . Оскільки порушені його нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких йому необхідні додаткові зусилля, він завдану йому моральну шкоду оцінює в 70000 грн. та просить вказану суму стягнути з відповідача.
Рішенням Центрально-міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 грудня 2006 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, оскільки постановлене рішення не відповідає нормам матеріального права. На думку апелянта,
факт заподіяння позивачу моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві не знайшов свого підтвердження. Дія ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди призупинена Законом „Про Державний бюджет України на 2006 рік". Крім того відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України відповідальність по відшкодуванню шкоди має покладатися на підприємство.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Задовольняючі частково позовні вимоги, суд виходив з того, що
позивач працюючи на шахті „К.А. Румянцева" з 1989 року у шкідливих та
небезпечних умовах , отримав професійне захворювання - вібраційну хворобу . У зв"язку з чим 8 жовтня 2002 року обласною МСЕК йому вперше було встановлено 40 % втрати працездатності за професійними захворюваннями та визнано інвалідом 3 групи, з часом стан його здоров'я погіршився і при повторному огляді висновком МСЕК від 1 листопада 2004 року йому було встановлено 65% втрати працездатності за сукупністю професійних захворювань: 25% пневмоконіоз з 29.10.2004 року та 40% вібраційна хвороба.
В зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач відчуває моральні страждання, і фізичний біль.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника і належить відшкодуванню незалежно від відшкодування майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 p., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв*язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов*язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду є засобом реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
При таких обставинах суд прийшов до правильного висновку про те. що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню, оскільки позивач отримав професійне захворювання при виконанні своїх трудових обов'язків .
Відповідно до вимог п.3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві" моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва , відшкодовується Фондом соціального страхування. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку.
Згідно з вимогами ст.6 міжнародної Конвенцій про захист прав людини та основних свобод, кожен-при вирішені спору щодо його цивільних прав та обов'язків має
право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціювання Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи "ОСОБА_2 проти Росії" /Розгляд по суті і справедлива сатисфакція/ Страсбург , 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоді. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною.
Суд встановив наявність спричинення позивачу моральної шкоди та визначив її суму відшкодування у розмірі 25000 грн.. Проте визначена судом сума є надмірною, оскільки вказана моральна шкода компенсована чітким виконанням держави, щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві". Оскільки судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для справи в частині розміру відшкодування моральної шкоди , рішення суду в цій частині на підставі ст..309 п.1 ЦПК України підлягає зміні.
Керуючись при визначені суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити суму моральної шкоди до 20000 грн..
Доводи відповідача про неможливість відшкодування моральної шкоди у зв"язку із припиненням дії ст. 34 Закону в даній частині Законом „Про державний бюджет України на 2006 рік", не можна прийняти до уваги, з наступних підстав.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 8.11.2005 по справі „ОСОБА_3 проти України" - держава може вводити призупинення або закінчити виплату , за умови внесення відповідних змін в законодавство і органи державної влади не можуть відмовити у виплаті належних сум.
Зміни в ст. 34 вказаного вище Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які потягли втрату працездатності", відносно відшкодування моральної шкоди на момент вирішення спору не вносились.
Крім того, згідно з ч.4ст.2 ЦПК України - закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасником цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Щодо доводів про те, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідно проведення МСЕК та порушення судом вимог ст..233 КЗпП України , то ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду , оскільки висновок МСЕК необхідний для стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва , яка не спричинила втрату потерпілому професійної працездатності. В даному випадку позивачу встановлена стійка втрата працездатності в зв"язку з професійним захворюванням . пов"язаним з виконанням трудових обов'язків в період дії Закону України "Про загальнообов"якове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності" і на підставі ст.ст. 21, 28 вказаного Закону позивач мас: право на відшкодування моральної шкоди в зв"язку з ушкодженням здоров"я.
Як вбачається з обставин справи правовідносини виникли між позивачем та відповідачем відділенням виконавчої дирекції Фонду регулюються законодавством про страхові та соціальні виплати.
Норми трудового законодавства, в тому числі ст.233 КЗпП України, не поширюються на вказані правовідносини .
Згідно з п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"ю або смертю позовна давність не поширюється.
Керуючись ст.ст.307,309,313-315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м.Горлівки задовольнити частково.
Рішення Центрально- міського районного суду м.Горлівки Донецької області від 18 грудня 2006 року змінити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-
міському районі м.Горлівки на користь ОСОБА_1 у
відшкодування моральної шкоди 20000грн. ( двадцять тисяч грн.)
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців .