УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3752/2007 рік Головуючий в 1-й інстанції Каратаева Л.О.
Категорія 19 Доповідач - Пищида М.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2007 року. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Кузнецова В.О.
суддів - Пищиди М.М., Максюти Ж.І.
при секретарі - Журавель Ю.О.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю. «АСТІ Вольногірський Елеватор» на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вольногірський Елеватор» про стягнення компенсації за моральну шкоду, заподіяну порушенням законодавства про працю, -
Встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «АСТІ Вольногірський Елеватор» і просила стягнути з відповідача на її користь компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що з 14. 10. 2005 року по 15. 06. 2006 року вона працювала на підприємстві відповідача робочою виробничої дільниці. Причиною її звільнення з підприємства послужило систематичне порушення норм законодавства про працю адміністрацією відповідача. Так, в порушення глави 11 Кзпп України на підприємстві не існувало колективного договору. Перед прийомом на роботу позивачка не була ознайомлена з умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку. Адміністрація відповідача примушувала її та інших працівників працювати в травні та червні 2006 року більше 40 годин на добу та у вихідні дні. Відповідач не забезпечив її безпечними та нешкідливими умовами праці, в зв'язку з чим вона систематично хворіла. Після її звільнення відповідач не провів з нею розрахунок в строки, передбачені ст.. 116 КЗпП України і не ознайомив її з наказом, в якому мало бути зазначено кількість днів невикористаної відпустки, які підлягали компенсації та загальна сума, що підлягала виплаті при звільненні. Неправомірними діями відповідача , який порушив її права, їй спричинена моральна шкоді, оскільки у неї виникали проблеми в сім'ї, що негативно позначалось на її душевному стані.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2007 року позов задоволено частково , з відповідача на користь позивачки стягнуто компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1050 грн. ; з відповідача також стягнуто на користь держави державне мито /судовий збір/ в розмірі 17 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 07. 50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду з тих підстав, що суд першої інстанції не врахував дійсні обставини справи, надані докази, не дав їм належної оцінки, порушив норми матеріального та процесуального права.
2
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 14. 10. 2005 року по 15. 06. 2006 рік. В зв'язку з систематичними порушеннями відповідачем трудового законодавства позивачці завдана моральна шкода. Ці порушення полягали в не ознайомлені і недоведені до відому її обов'язків та умов праці, незрозумілий порядок нарахування та розмір заробітної* плати, відсутність колективного договору, порушення права на відпочинок та постійні залучення до роботи в вихідні дні та позаурочні часи без ознайомлення з відповідними наказами адміністрації, відсутність умов для праці та її безпечних умов.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Рішення суду - в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, заподіяну порушенням законодавства про працю, а саме : відсутності колективного договору , не ознайомлення при прийомі на роботу з умовами праці, перевищення тривалості робочого часу, роботи у вихідні дні, роботи у небезпечних та ікідливих умовах скасувати та ухвалити нове рішення у цій частині позовних вимог відповідно до п. п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
При винесенні рішення судом не враховано, що відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб , поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог; особа , яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як встановлено при розгляді справи, позивачка дійсно 14. 10. 2005 року звернулась до адміністрації відповідача з заявою про прийом її на роботу / а. с. 43/ та 15. 06. 2006 року звільнена за власним бажанням / а. с. 6/.
Наказами генерального директора ТОВ «АСТІ Вольногірський Елеватор» № 17/1 від 30. 04. 2006 року, № 18 від 30. 04. 2006 року , № 19 від 26. 05. 2006 року суботні дні - 8, 13. 14 та 27 травня 2006 року оголошені робочими днями в зв'язку з виробничою необхідністю / а. с. 50 - 52/ та наказом №24-6 від 31. 05. 2006 року збільшено тривалість робочого дня з 01. 06. 2006 року до 01. 07. 2006 року не більш ніж на 2 години / а. с. 49/, в даних наказах значиться прізвище позивачки.
Зазначені накази не скасовані, незаконними вони не визнані, позивачка їх в установленому законом порядку не оскаржила, позовні вимоги про визнання цих наказів неправомірними не заявляла.
Слід зазначити, що Закон України «Про колективні договори і угоди» не містить норм, які б визначали обов'язковість укладання колективних договорів.
Таким чином , підстав для встановлення вищезазначених обставин , які мають значення для вирішення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду , а , відповідно , і для задоволення цих позовних вимог у суду не має.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно, виходячи з положень ст. 116 КЗпП України прийшов до висновку, щодо несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні позивачки з підприємства відповідача, що підтверджується копією видаткового касового ордеру / а. с. 48/.
Однак апеляційний суд вважає, що рішення суду в цій частині підлягає зміні , оскільки сума шкоди, стягнута міським судом -. 1050 грн. є завищеною, а тому зменшення її до розміру 200 грн. буде відповідати обставинам, характеру та тяжкості понесених позивачкою моральних страждань та принципу розумності.
Керуючись ст. ст. 307, 309 УПК України, апеляційний суд, -
3
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АСТІ Вольногірський Елеватор» - задовольнити частково .
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 03. 03. 2007 року змінити, зменшивши суму стягнутої моральної шкоди до 200 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.