ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" червня 2006 р. | Справа № 15/110/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І. , Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Кириличенко О.А.
від відповідача –Щедров Є.В., Шевкопляс Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.03.2006р.
у справі № 15/110/06
за позовом ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” м. Миколаїв
до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва (Центральної МДПІ у м. Миколаєві)
про скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
Центральною МДПІ у м. Миколаєві здійснена позапланова виїзна перевірка ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” з питання дотримання вимог податкового законодавства та правильності декларування сум ПДВ до відшкодування за січень 2005 року, в ході якої встановлено порушення п.п.6.2.9. п.6.2. ст.6, п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2005р. на 140359.00грн. За наслідками перевірки складено акт № 735/23-301/01373890 від 23.08.2005р., на підставі якого Центральною МДПІ у м. Миколаєві 23.08.2005р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0024172303/0 про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2005р. у вищевказаному розмірі. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено платником у судовому порядку з мотивів невідповідності висновків податкового органу вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”.
Заперечуючи проти задоволення позову, ДПІ послалась на ті ж самі обставини, що відображені в акті перевірки, а також просила здійснити процесуальне правонаступництво у зв’язку із ліквідацією з 28.02.2006р. Центральної МДПІ, створення з 01.03.2006р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, яка є правонаступником ліквідованої МДПІ, згідно наказу № 1452 від 27.12.2005р. (а.с.64-69).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.03.2006р.(суддя Середа О.Ф.) позов задоволено з мотивів безпідставності прийняття податкового повідомлення-рішення, оскільки воно не засноване на матеріалах перевірки, висновки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування є лише припущенням, оспорене податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам податкового законодавства і по формі.
Не погодившись із прийнятою постановою, ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, у позові відмовити, так як вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач послався на її необґрунтованість, у зв’язку з чим просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як вказано в акті перевірки, податковою інспекцією сума податкового кредиту по Декларації з ПДВ за січень 2005р. зменшена на 140359.00грн. у зв’язку із порушенням п.п.6.2.9. п.6.2. ст.6, п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке полягало в тому, що підприємство віднесло до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 140359.00грн. по податковим накладним, номера яких зазначені у додатку № 8 до акту перевірки, що виписані з порушенням і у яких невірно відображено ставку ПДВ (а.с.16зв.).
Підпунктом 7.2.1. п.7.2. ст.7 вказаного Закону визначений виключний перелік обов’язкових реквізитів, що має містити податкова накладна, яку продавець зобов’язаний надати на вимогу покупця при поставці товарів (робіт, послуг). А підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст.7 цього Закону передбачено, що у разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної, покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби. Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового періоду суми ПДВ, сплачену у з зв’язку з придбанням товарів.
Акт перевірки не містить жодного обґрунтування відносно того, які саме обов’язкові реквізити відсутні у податкових накладних. При з’ясуванні означеного у судовому засіданні апеляційної інстанції представник ДПІ підтвердив, що податкові накладні, які перелічені у додатку № 8 до акту, містили всі обов’язкові реквізити, але ставка податку на додану вартість відображена продавцем у розмірі 20%, тоді як згідно п.п.6.2.9. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” ( в редакції Закону № 1766-IV від 15.06.2004р.) операції з продажу товарів (робіт, послуг), зазначених у специфікаціях суден і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових суден та інших плавучих засобів оподатковуються за нульовою ставкою. Тому ДПІ зазначила в акті про порушення покупцем порядку виписування податкових накладних, але в податковому повідомленні-рішенні посилання на порушення п.п.6.2.9. п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” відсутнє, оскільки це порушення було допущено продавцем, а не позивачем.
Однак, такий висновок податкового органу є хибним, оскільки, по-перше, суперечить приписам п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”; по-друге, в акті не відображено яким чином ДПІ встановила, що товари (роботи, послуги) придбані позивачем по податковим накладним, переліченим у додатку № 8 до акту (а.с.27-28), призначались саме для будівництва та ремонту морських, річкових та інших плавучих засобів і саме ці товари (роботи, послуги) були зазначені у специфікаціях, тим більш, як з’ясовано під час розгляду апеляційної скарги, спеціальні специфікації по кожному із суден податковою інспекцією не перевірялись; по-третє, останньою не враховано, що ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” здійснює й іншу господарську діяльність, а саме: виробництво металевих конструкцій, різноманітних металевих, дерев’яних, столярних, будівельних виробів тощо, а будівництво та ремонт суден складає 35% питомої ваги від загальної господарської діяльності останнього, що підтверджується звітом про основні показники діяльності підприємства за 2005 рік (а.с.29-32).
Отже, ДПІ належним чином не встановила порушення підпунктів 6.2.9. п.6.2. ст.6, п.п.7.2.1., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині відповідає матеріалам та обставинам справи.
Слід також зазначити, що акт перевірки від 23.08.2005р. містить попередні висновки, де вказано про встановлення відповідності задекларованих в Декларації по ПДВ за січень 2005 року обсягів податкових зобов’язань та податкового кредиту даним первинних бухгалтерських і податкових документів, а остаточний висновок щодо правомірності заявленої суми податку на додану вартість до відшкодування з бюджету за січень 2005 року буде зроблений після проведення планової документальної перевірки ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” (а.с.19).
Однак, оспорене податкове повідомлення-рішення було прийнято в той же день, коли складено акт –23.08.2005р. і суд першої інстанції правомірно визнав, що ґрунтується воно на припущеннях. Щодо форми його прийняття, то судова колегія зазначає, що висновок місцевого господарського суду в цій частині є помилковим, оскільки застосування податкового повідомлення-рішення за формою „В-2” передбачено наказом Державної податкової адміністрації України № 328 від 10.08.2005р., зареєстрованим Мінюстом України 25.08.2005р. № 923/11203, який набрав чинності з 05.09.2005р.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, задовольнивши позовні вимоги, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а саме:
- зазначивши в описовій частині постанови про здійснення процесуального правонаступництва, не вказав про виконання цієї дії в резолютивній частині постанови;
- судові витрати у т.ч. 118грн. на ІТЗ судового процесу стягнув з ДПІ у Заводському р-ні м. Миколаєва, тоді як, по-перше, згідно із ч.1 ст.94 КАС України судові витрати присуджуються на користь позивача з державного бюджету України, по-друге, відповідно до ч.1 ст.87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, вичерпний перелік яких встановлений частиною 3 цієї статті і розширеному тлумаченню не підлягає. До складу витрат, пов’язаних з розглядом справи не належать витрати на ІТЗ судового процесу. Таким чином, на користь позивача, згідно ст.94 КАС України, слід відшкодувати з Державного бюджету України лише судовий збір (держмито) в сумі 85.00грн., сплачений при поданні даного позову.
Зазначені обставини є підставою для зміни судового рішення, відповідно із ст.201 КАС України
Посилання ДПІ на порушення судом норм процесуального права, а саме, розгляд справи у попередньому судовому засіданні, а тому постанова суду підлягає скасуванню, не заслуговує на увагу, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст.55, 160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.03.2006р. у справі № 15/110/06 змінити, виклавши резолютивну частину в слідуючій редакції:
„1.Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши Центральну МДПІ у м. Миколаєві на ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва.
2. Позов задовольнити.
3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Центральної МДПІ у м. Миколаєві від 23.08.2005р. № 0024172303/0.
4. Стягнути з Державного бюджету України через УДК в Миколаївській області на користь ВАТ „Суднобудівний завод „Лиман” витрати по держмиту в сумі 85.00грн.”
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.