УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

4 липня 2007 року                                                                                          м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого: Перепелюк Л.М.

суддів: Міцнея В.Ф., Височанської Н.К.

секретаря: Брензила В.В.

за участю: представників позивачки ОСОБА_1. - ОСОБА_2. та

ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Дубівецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_4 про визнання рішення сільської ради та державного акта на право приватної власності на землю частково недійсними, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовною заявою до Дубівецької сільської ради Кіцманського району, ОСОБА_4. про визнання недійсними рішення сільської ради № 10 від 9 жовтня 1997 року в частині передачі ОСОБА_4. у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га та державного акта на право приватної власності на цю земельну ділянку. Посилалася на те, що вказаним рішенням сільська рада безоплатно передала ОСОБА_4. у приватну власність земельну ділянку площею 0,37 га, в тому числі і спірну земельну ділянку площею 0,12 га, яка знаходиться в межах належної їй земельної ділянки площею 0,26 га. Сільська рада прийняла рішення про передачу ОСОБА_4. у приватну власність спірної земельної ділянки, фактично вилучивши цю земельну ділянку без законних підстав з її користування. На підставі зазначеного рішення 26 _ серпня 1998 року ОСОБА_4. було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,37 га. Вважає, що сільська рада,

Справа 22ц - 49307                                                                      Головуючий у 1-й інстанції

категорія 33                                                                                             Усатий М.В.

Доповідач Міцней В.Ф.                          _

2

прийнявши рішення про передачу відповідачці у приватну власність земельної ділянки площею 0,12 га та видавши їй державний акт на право приватної власності на землю, порушила її право власності на цю земельну ділянку.

Заочним рішенням Кіцманського районного суду від 7 травня 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1..

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вважає, що не відповідає обставинам справи висновок суду про те, що спірна земельна ділянка не перебувала у її фактичному користуванні.

На думку ОСОБА_1., доданими до позовної заяви доказами підтверджується факт перебування спірної земельної ділянки в її правомірному користуванні, однак судом безпідставно відхилено ці докази.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1. підтримали вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1. слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вірно виходив з того, що спірна земельна ділянка перебувала у правомірному користуванні відповідачки ОСОБА_4., а позивачка не набула право користування цією земельною ділянкою. Вказані обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Так, рішенням Кіцманського районного суду від 8 жовтня 2002 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25 грудня 2002 року та ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 грудня 2003 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_4. до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1. до ОСОБА_4. про визнання частково недійсним державного акта на право приватної власності на землю встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,12 га перебувала у правомірному користуванні ОСОБА_4. Цим же рішенням встановлено, що вказана земельна ділянка була самовільно зайнята ОСОБА_1., у зв'язку з чим її було зобов'язано повернути ОСОБА_4. дану земельну ділянку та не чинити останній перешкод в користуванні  нею, а також відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. щодо визнання частково недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Безпідставними є доводи позивачки про те, що рішенням Дубівецької   -- сільської ради від 25 січня 2002 року за нею закріплено земельну ділянку

3

площею 0,49 га, в тому числі і спірну земельну ділянку, оскільки дане рішення скасовано рішенням цієї ж ради від 17 квітня 2002 року.

Окрім того, позивачка не надала суду доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах належної їй земельної ділянки.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України , колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Заочне рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від

7 травня 2007 року у даній справі залишити без змін.                                                          

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.