Справа № 33ц-248                                                    Головуючий в 1 інстанції - Боднарук Б.В.

Категорія - 38                                                            Доповідач Расевич C.I.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

іменем    України

26 червня 2007 року.                                                                                м. Луцьк

Колегія суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого   Лончука В.Г.,

суддів               Расевича С.І., Подолюка В.А.,

Шевчук Л.Я., Мудренко Л.І.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком", Тернопільської дирекції відкритого акціонерного товариства „Укртелеком", цеху електрозв'язку № 13 Тернопільської дирекції відкритого акціонерного товариства „Укртеле­ком", відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго", Козівського району електрич­них мереж про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди за касаційни­ми скаргами відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" та відкритого акціонерного то­вариства „Тернопільобленерго" на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005 року, -

встановила:

У серпні 2003 року ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" (далі - ВАТ „Укртелеком"), Тернопільської дирекції відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" (далі - Тернопільсь­ка дирекція ВАТ „Укртелеком"), цеху електрозв'язку № 13 Тернопільської дирекції відкритого акціонерного товариства „Укртелеком" (далі - цех електрозв'язку № 13 Тернопільської дирекції ВАТ „Укртелеком"), відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго" (далі - ВАТ „Тернопільобленерго"), Козівського району електричних мереж (далі - Козівський РЕМ) про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що ІНФОРМАЦІЯ_1 від ураження електричним струмом помер ОСОБА_4. Останній, повертаючись біля 24 години до­дому, у садибі ОСОБА_5 в с. Хоростець Козівського району Тернопільської області зачепи­вся ногою за радіопровід, що звисав з лінії електропередач. Вважають, що даний нещасний ви­падок стався внаслідок бездіяльності відповідачів, які вчасно не вжили заходів техніки безпеки по усуненню пошкоджень радіопровода, який звисав з лінії електропередач. У зв'язку з втратою годувальника просили стягнути з відповідачів солідарно 6890 грн. в рахунок відшкодування ма­теріальної шкоди в користь ОСОБА_1, 100000 грн. моральної шкоди, зокрема, в користь ОСОБА_1 та неповнолітніх ОСОБА_6 і ОСОБА_7 80000 грн., в користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 10000 грн. кожному.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 ро­ку, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005

року, позов задоволено частково. Постановлено стягнути солідарно з ВАТ „Укртелеком" Тернопільської дирекції ВАТ „Укртелеком" цеху електрозв'язку №13 Тернопільської дирекції ВАТ „Укртелеком" 25000 грн. моральних збитків та 3445 грн. матеріальної шкоди в користь ОСОБА_1, 284 грн. 50 коп. держмита в дохід держави, по 3000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_2. та ОСОБА_3, 51 грн. державного мита в дохід держави; стягнути со­лідарно з ВАТ „Тернопільобленерго" та Козівського РЕМ 3445 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_1, 284 грн. 50 коп. державного мита в дохід держави, по 3000 грн. моральної шкоди в користь ОСОБА_2. та ОСОБА_3, 51 грн. державного мита в дохід держави.

У касаційній скарзі ВАТ „Укртелеком" ставить питання про скасування судових рі­шень та закриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

ВАТ „Тернопільобленерго" у касаційній скарзі просить судові рішення змінити і в позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з та­ких підстав.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що нещасний випадок, в результаті якого був уражений електричним стру­мом і помер ОСОБА_4., стався внаслідок неправомірної бездіяльності відповідачів, які не за­безпечили належного технічного стану повітряних ліній електропередач та проводового мов­лення, що є джерелами підвищеної небезпеки.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Зі змісту ст. 440 ЦК Української РСР вбачається, що шкода, заподіяна особі або май­ну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. При цьому той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду запо­діяно не з його вини.

Згідно ст. 440і ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадя­нину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Встановлено, що ОСОБА_4. помер від ураження електричним струмом від радіо-провода, що звисав з лінії електропередач у садибі ОСОБА_8, яка знаходиться в с. Хорос-тець Тернопільської області.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" безпечну експлуатацію енер­гетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Відповідальність за технічний стан і ремонт електричної проводки та електроустат­кування (приладів, апаратів, тощо) в квартирах, на підсобних, присадибних і садових ділянках, в гаражах та інших об'єктах, які знаходяться в приватному (особистому) користуванні окремих громадян, а також за техніку безпеки під час користування електричною енергією, як це перед­бачено п. 7.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Націона­льної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), покладається на власників інди­відуальних будівель та квартиронаймачів чи орендарів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі ніяких неправомірних дій (бездіяль­ності) відносно потерпілого не вчиняли, отже, між ними і позивачами не виникло жодних пра­вовідносин, які б покладали на відповідачів зобов'язання щодо компенсації шкоди.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позивачем і відповідачем у цивіль­них справах можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідача визначає у своїй позовній заяві позивач, а суд за наявності для цього під­став може замінити його іншою особою або залучити останню до участі в справі як співвідпові­дача, про що постановляється ухвала (ч. 1 ст. 33, п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України).

За таких обставин, суду слід з'ясувати, чи є названі у позовній заяві відповідачі юридичними особами і належними відповідачами в даній справі. Якщо вони не є на­лежними відповідачами, суд, у відповідності з правилами ст. 33 ЦПК України повинен виріши­ти питання про необхідність залучення до участі у справі іншої особи в якості належного відпо­відача або співвідповідача.

У відповідності до ст. 461 ЦК Української РСР в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають громадяни, зазначені в ч. 2 ст. 456 цього Кодексу, на строки, за­значені у ч.3 тієї ж статті, а саме, непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померло­го, яка народилася після його смерті. Шкода відшкодовується неповнолітнім дітям (до досяг­нення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку), жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років (довічно), інвалідам (на строк ін­валідності), одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, як­що він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років (до досягнення ними восьмирічного віку).

Враховуючи зазначену норму права, суду слід з'ясувати, чи відносяться позивачі до кола осіб, зазначених в ч. 2 ст. 456 ЦК Української РСР, та з урахуванням цього, а також інших обставин справи, вирішити питання про підставність їх позовних вимог.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди позивачамОСОБА_2 та ОСОБА_3, суди не звернули уваги на те, чи були останні потерпілими в кримінальній справі та чи завдані їм смертю ОСОБА_4. моральні збитки, оскільки відповідно до ст. 49 КПК України, у разі смерті потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають близькі родичі. Поняття „близькі родичі" розкрито в п. 11 ст. 32 КПК України.

З врахуванням вимог ст. 440і ЦПК Української РСР та відміченого судам слід було й вирішувати питання про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого.

Апеляційний суд залишив поза увагою наведені порушення суду першої інстанції і не виправив їх, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суд­дів-

хвалила:

Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та відкритого акціонерного товариства „Тернопільобленерго" задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 14 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 березня 2005 року в даній справі ска­сувати, а справу направити на новий розгляд до Козівського районного суду Тернопільської об­ласті.