ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 червня 2010 р.                                                                                    № 16/1  

 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Кравчука Г.А.,

суддів :Мачульського Г.М.,

Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивачане з’явився

відповідачане з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну  скаргу  Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

на  постанову  Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року

у справі№16/1 господарського суду Луганської області

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4

доДержавного підприємства "Ровенькиантрацит"

простягнення 15 430,99 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області  від 01.11.2005 року задоволений позов Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи (надалі СПД) ОСОБА_4 до Державного підприємства "Ровенькиантрацит" про стягнення 15 430,99 грн. заборгованості за поставлений товар задоволений.

На виконання вищезазначеного судового рішення господарським судом Луганської області виданий відповідний наказ від 14.11.2005 р. №16/1.

В листопаді (05.11.) 2009 року  СПД ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Луганської області з заявою про видачу дублікату наказу та поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Заява мотивована тим, що підприємець згідно з довіреністю на представництво своїх інтересів передав названий наказ ОСОБА_5

Доповідач: Шаргало В.І.

Павловичу, проте останній через хворобу не пред'явив наказ до державної виконавчої служби для виконання. Згодом  цей наказ  29.08.2007 року був вилучений у ОСОБА_5  співробітниками СБУ під час обшуку.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 11.12.2009  року (суддя Середа А.П.), залишеною без змін  постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року ( судді: Парамонова Т. Ф., Баннова Т.М., Семендяєва І.В.),  у задоволенні вищезазначеного  клопотання відмовлено з тих підстав, що заявником не наведено  поважних причин , які б перешкоджали йому пред'явити наказ до виконання протягом трьох років.

Не погоджуючись з  названими судовими актами, СПД ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4-3, 33, 53 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про видачу дублікату наказу та поновлення  строку для пред'явлення наказу до виконання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши  матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга   не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Господарського кодексу України у разі  втрати  наказу  господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний  виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення наказу до виконання.

За правилами ст. 119 Господарського процесуального кодексу України. пропущений строк може бути поновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

Оцінюючи  наведені заявником причини, які перешкодили останньому пред'явити наказ до виконання у  визначений ст. 118 цього Кодексу строк, тобто не пізніше трьох років з дня прийняття рішення, господарські суди відзначили наступне:

- наказ направлено на адресу позивача 18.11.2005 року;

- знаходження представника позивача на лікування не є поважною причиною пропуску строку, оскільки представник знаходився на лікуванні не постійно, а лише певний час, який загалом не перевищує двох-трьох місяців. До того ж позивач не був позбавлений права сам пред’явити наказ до виконання, або доручити це іншому представнику;

- посилання  заявника на вилучення документів співробітниками Управління Служби безпеки України у Луганській області не  приймається  до уваги, оскільки вилучення здійснене майже через 2 роки з дня одержання наказу.  Крім того,  в описі вилучених документів  цей наказ відсутній  і таким чином його вилучення документально не підтверджено.

З огляду на наведені норми процесуального закону та встановлені обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви позивача.

З    урахуванням зазначеного та виходячи з  меж перегляду справи в касаційній інстанції,  колегія   суддів   вважає, що під   час розгляду справи  господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Згідно зі  статтями 125, 129 Конституції України та рішенням Конституційного Суду України  №8-рп/2010 від 11 березня 2010 року постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.04.2010 року у справі №16/1 залишити без змін.

Постанова касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий  суддя
Кравчук Г.А.

СуддяМачульський Г.М.

Суддя
Шаргало В.І.