Справа № 22-ц-1016 2007р.                            Головуючий у 1 -й інстанції - Клочко Б.М.

Категорія - 33                                                   Суддя-доповідач - Данильченко Л.О.

   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2007 року серпня 21 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючої - Смирнової Т.В.,

суддів               - Данильченко Л.О., Ільченко О.Ю.,

з участю секретаря

судового засідання - Пархоменко А.П.,

та осіб, які приймають

участь у справі - ОСОБА_1 - представник позивачки,

ОСОБА_2 - представник відповідачки

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду

цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3     на

рішення Сумського районного суду від 18 червня 2007р.

у справі за позовом        ОСОБА_4до ОСОБА_3

3-ті особи: Відділ земельних ресурсів Сумської рай-держадміністрації, Товариство з обмеженою відпові­дальністю "Бізнес-Ленд" про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення ОСОБА_2, підтримавшого доводи апеляційної скарги, заперечення на ці доводи ОСОБА_1, вивчивши матеріали справи, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА :

26 травня 2006р. до Сумського районного суду звернулась ОСОБА_4 з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сумського районного суду від 18.06.07р. позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково:

Суд зобов"язав ОСОБА_3 відновити огорожу з металевої сітки на межі земельних ділянок АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 та земельну ділянку, що належить ОСОБА_3, шляхом встановлення огорожі на межовій лінії земельних ділянок, відповідно до державного акту, на право власності на земельну ділянку видану ОСОБА_4.

Зобов"язано ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 своєю власністю шляхом облаштування водовідводу для відведення стічних вод з даху будівель ОСОБА_3, щоб вони не потрапляли на територію будинковолодіння ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в відшкодування моральної шкоди 1.000 грн. і судові витрати 17 грн. 51 коп., витрати на ІТЗ - 30 грн., а всього - 1098 грн.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, оскільки вважає, що ніякої моральної шкоди не причинила позивачці.

Апелянт зазначає, що вони з чоловіком пенсіонери і не спроможні виплатити таку суму.

Також апелянт вважає, що суд безпідставно поклав на неї обов"язок по демонтажу гаража і облаштування водовідводу, по встановленню огорожі по межовій лінії відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню виходячи з слідуючого.

Згідно ч.1 ст.91 Земельного Кодексу України - власники земельних ділянок зобов"язані - не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов"язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон та інше.

Згідно ст.103 ч.1 ЗК України - власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Згідно зі ст.106 ЗК України - власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню

твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

При розгляді справи судом І інстанції встановлено, що будинковолодіння недобудоване під АДРЕСА_1 Сумської області раніше належало ОСОБА_5, якій рішенням Косівщинської сільради від 26.06.01р. передано було у приватну власність земельну ділянку площею 0,1867 га (0,05 га - під будівництво, а для ведення особистого підсобного господарства - 0,1367 га) ОСОБА_5 отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку 1 жовтня 2001р.) і розпочала на ділянці будівництво. За даними Сумського МБТІ на 26.09.03р. на цій ділянці було побудовано 89% жилого будинку, гараж, скважина, огорожа (а.с.98).

З жовтня 2003р. ОСОБА_5 продала незакінчене будівництвом будинковолодіння АДРЕСА_1, а ОСОБА_4 купила це будинковолодіння.

Земельна ділянка позивачки ОСОБА_4 межує з земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_3, яка до бувшого власника не пред'являла претензій з приводу встановленої огорожі з металевої сітки, побудованого гаража.

14.04.06р. позивачка отримала Державний Акт на земельну ділянку (а.с.20,70) де зазначено, що ширина земельної ділянки по межі з землею загального користування (з боку вулиці) 25 м, а по межі з землями сільської ради - ширина земельної ділянки становить 24,5 м.

Оскільки судом було встановлено, що відповідачка з осени 2005р. стала пред"являти позивачці претензії, по межам землекористування, а потім змістила металеву огорожу на відстань до 2 м в глубину земельної ділянки ОСОБА_4, то ці дії суд обгрунтовано визнав неправомірними і зобов"язав відповідачку поновити межі земельних ділянок, встановити забор, який був з металевої сітки.

Обставини знесення огорожі в суді І інстанції підтвердив представник відповідачки, який є її сином і суду пояснив - "паркан їх я прибрав сам" (а.с.126).

Також судом встановлено, що будинок ОСОБА_3 побудований на межі з земельною ділянкою ОСОБА_4 і стічні води з дощу, снігу з даху будинку стікають у двір ОСОБА_4, в зв"язку з таким порушенням прав позивачки, суд І інстанції обгрунтовано зобов"язав відповідачку встановити водовідвід для цих вод.

Вирішуючи спір, суд в відшкодування моральної шкоди стягнув з відповідачки 1.000 грн., колегія суддів вважає, що цю суму з урахуванням всих

обставин справи, матеріального стану відповідачки, слід зменшити виходячи з засад розумності і справедливості до 100 грн. При цьому колегія суддів враховує і те, що позивачка сама устроїла навіс, що приєднаний до будинку відповідача, а це стало підставою, для строку води на середину її двору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково, змінити рішення Сумського районного суду від 18.06.07р. в даній справі і стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4в відшкодування моральної шкоди 100 грн. (сто гривень), а не 1.000 грн., як зазначив суд І інстанції в рішенні.

В іншому рішення Сумського районного суду від 18.06.07р. залишити без зміни.

Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-х місячний термін з дня проголошення.