Справа № 22ц-2782/2010 Головуючий у 1 інстанції – Головченко М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про визнання дій протиправними та зобов”язання нарахувати щомісячне підвищення соціальної допомоги дитині війни та забезпечення її виплати, -
в с т а н о в и в :
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі щодо невиплати ОСОБА_5 пенсії у підвищеному розмірі за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірною, зобов”язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, яку отримував ОСОБА_5 за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за рахунок коштів Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з”ясовані обставини справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Апелянт зазначає, що джерелом фінансування спірних виплат є Державний бюджет України, і в 2008 році виплата позивачці проводилась відповідно до цього Закону.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” щодо виплат дітям війни визнані неконституційними, проте в законодавчому порядку дане питання не врегульоване.
Також судом порушено ч.3 ст.152 Конституції України, ст.1175 ЦК України, оскільки у випадку прийняття законів, які визнаються неконституційними, завдана шкода відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а не органами виконавчої влади.
Крім того, оскаржуване рішення суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року.
Апелянт зазначає, що судом не дана оцінка роз”ясненню Конституційного Суду України щодо тлумачення терміну „мінімальний розмір пенсії за віком”.
Оскільки згідно ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, тому апелянт вважає, що для стягнення коштів Пенсійного фонду України відсутні правові підстави.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.5).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5 суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач, як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, мав діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, тому частково задовольнив вимоги позивача, визнавши бездіяльність відповідача неправомірною та зобов”язавши УПФ в Ічнянському районі провести перерахунок та виплату позивачу доплати(підвищення) до пенсії за період з 27 листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи апелянта з приводу законодавчої неврегульованості питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії дітям війни є безпідставними, оскільки на спірні правовідносини поширюється дія чинного Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який є обов”язковим для виконання відповідачем.
Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов”язків у даному спорі виходять за межі заявлених позовних вимог.
Крім того, оскаржуваним судовим рішенням на відповідача покладений обов”язок по нарахуванню та виплаті спірних виплат, які проводяться за рахунок коштів Державного бюджету України, і судом не ухвалювалось рішення про проведення виплат за рахунок коштів ПФУ.
Необґрунтованими є посилання апелянта про порушення судом вимог ст.152 Конституції України та ст.1175 ЦК України, оскільки позивачем заявлені вимоги не про відшкодування шкоди у відповідності з нормами ЦК України, а про визнання неправомірними дій відповідача та зобов”язанння здійснити нарахування та виплату доплати(підвищення) до пенсії згідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також апеляційний суд вважає, що застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку доплат дітям війни є вірним, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".
Доводи апелянта про те, що оскаржуване рішення суду суперечить постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців(крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", суд не може взяти до уваги, оскільки роз"яснення, що міститься в п.13 постанови Пленуму мають посилання на постанову КМ України №1 від 03 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка втратила чинність з 01 вересня 2008 року і, відповідно, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Посилання апелянта на ухвалу Конституційного Суду України від 19 травня 2009 року у справі №2-25/2009 не може бути підставою для скасування постанови суду, враховуючи, що конституційне провадження у даній справі не відкривалось і, відповідно, рішення не ухвалювалось, а зазначення Конституційного Суду України про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни не спростовує правильних, законних та обгрунтованих висновків суду першої інстанції у даному спорі.
Тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області – відхилити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: