ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2007 року                                                               м.Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Короткова В.Д.

суддів Кемеровської Н.В., Гончаренко В.М.

при секретарі Таратіної О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості пенсії та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Одеського обласного військового комісаріату на постанову Приморського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2006 року,

встановила:

В лютому 2006 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вона, як пенсіонерка Міністерство оборони України, з 18 січня

1999  року отримує у відповідача пенсію за вислугу років. За період з 12 січня 2005 року

по 31 грудня 2005 року відповідач не доплатив їй пенсію в сумі 511,49 грн., яку позивачка

просила стягнути з відповідача та відшкодувати моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Справа розглянута в відсутності відповідача.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2006 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та відмовити в позові.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги т а заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача позивачці в 2005 році не повністю нарахована та виплачена пенсія на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який складав 332 гривні. Тому суд стягнув з відповідача недоплачену пенсію в сумі 511,49 грн. та моральну шкоду в сумі

2000  грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки він не ґрунтується на законі.

Справа №22а-671/07                                                                    Категорія 22

Головуючий у першій інстанції Ярош С.І. Доповідач Короткое В.Д.

2

З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримує у відповідача пенсію за вислугу років, яка їй призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХП

У 2005 році позивачці щомісячно нараховувалася та виплачувалася пенсія: з 1 січня - 228,50 грн., з 1 червня по 31 грудня - 258,30 грн. Крім того, відповідач відповідно до вимог п.1 Постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення" від 18 вересня 2004 року №1215 щомісячно виплачував позивачці державну адресну допомогу до пенсії (дотацію) у сумі, що не вистачала до прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність (а.с.12-13). Тому загальна сума виплат щомісячно дорівнювала зазначеного прожиткового мінімуму в сумі 284,69 грн.

Колегія суддів вважає, що виплата позивачці пенсії та державної адресної допомоги до пенсії (дотації) в 2005 році у вказаному розмірі відповідала діючому законодавству.

Вимоги позивачки про те, що сума щомісячних виплат повинна дорівнювати прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 2005 рік, який складав 332 грн., не ґрунтуються на законі. Оскільки вказаною Постановою було визначено, що при обчисленні адресної допомоги застосується прожитковий мінімум, встановлений на 2004 рік, то у відповідача не було підстав для застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 2005 рік, оскільки відповідні зміни до Постанови не вносилися.

3 13 січня 2005 року відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 23 грудня 2004 року №2291-ГУ діє нова редакція частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ), якою встановлено мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Застосувавши до спірних правовідносин частину 1 статті 28 вказаного закону, суд першої інстанції не врахував, що Законом №2505-ГУ від 25 березня 20005 року цю статтю доповнено частиною 3, яка визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом.

Оскільки пенсія позивачці призначена за Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХИ, тому дія частини 1 ст.28 Закону №1058-ІУ щодо розміру мінімальної пенсії за віком стосовно позивачки не розповсюджувалася.

Лише після змін, внесених Законом №3591-ІУ від 4 квітня 2006 року до ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, було встановлено, що пенсії за вислугу років, відповідно до цього закону, не можуть бути нижчими від мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Однак зміни, які внесені в 2006 році не можуть бути застосовані до правовідносин, які існували в 2005 році, оскільки в даному випадку закон не має зворотної сили.

Таким чином, у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.

Приймаючи до уваги те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову.

3

Керуючись ст. ст.202 п.п.3,4, 205 ч.2, 207 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

постановила:

Апеляційну скаргу Одеського обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2006 року скасувати.

В позові ОСОБА_1до Одеського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості пенсії в сумі 511 грн. 49 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 2000 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.