УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Артеменка І.А., Градовського Ю.М., Суворова В.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1до Запорізького слідчого ізолятору №10, Державного Департаменту України з питань виконання покарань про стягнення сум при звільненні, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 березня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2005 року, -
встановила:
У березні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із позовом до Запорізького слідчого ізолятору №10, Державного Департаменту України з питань виконання покарань про стягнення при звільненні грошову компенсацію за продовольчий пайок у розмірі 848,63 гривні, за речове майно у розмірі 396,41 гривень, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2002 рік у розмірі 600 гривень; середній заробіток за час затримки виплати, належних йому сум при звільненні, тобто з 20.01.2004 року по день фактичного розрахунку у сумі 622,75 гривень; моральну шкоду у сумі 5000 гривень, а також судові витрати у розмірі 265 гривень.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 березня 2005 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 8 червня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду та просить постановити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні виходячи з наступного.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. з 7 серпня 1997 року по 20 січня 2004 року проходив службу у кримінально - виконавчій системі, наказом № 40/с від 21 січня 2004 року звільнений з посади начальника відділення соціально - психологічної служби за ст. 64 п. „ж" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (за власним бажанням). У день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, у зв'язку з чим ОСОБА_1. 22 березня 2004 року звернувся з позовом про стягнення належних йому сум. У період розгляду спору позивачу виплачено за продовольчий пайок 848, 63 гривні, за речове майно 396,41 гривні, 28 січня 2004 року позивачу видано трудову книжку.
Головуючий у 1-й інстанції - Скользнева Н.Г . Справа № 33ц-675/07
Доповідач: Артеменко І.А. Категорія ЦП: З
2
Зазначені обставини визнав і позивач, який змінив вимоги з урахуванням отриманих платежів, У подальшому ОСОБА_1. просив на підставі ст. ст. 47Д 16,117, КЗпП України стягнути з відповідача оплату по лікарняному у період з 21 січня 2004 року по 28 січня 2004 року у розмірі 199,64 гривні, пов'язаною з невиплатою цієї суми компенсацію у розмірі середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у сумі 9224,57 гривень, у відшкодування моральної шкоди 5000 гривень, та судові витрати. Необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1. полягає у тому, що дані правовідносини не поширюється дія КЗпП України. Проходження служби рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ України регулюється законодавством про ці органи, у тому числі Законом України ,Про міліцію", „Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України", постановою Кабінету Міністрів України, Про порядок обчислення вислуги років, призначення пенсій та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей."
З позивачем проведено повний розрахунок, належні йому суми він отримав до розгляду справи по суті. По лікарняному в період з 21 січня 2004 року по 28 січня 2004 року обґрунтовано оплата не проведена, так як позивач було звільнено з займаної посади з 20 січня 2004 року.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування ухвали суду.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.
Керуючись ст. ст. 332,342 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 4 березня 2005 року, та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 08 червня 2005 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області