УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 липня 2007 року м. Одеса
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Кемеровської Н.В.,
суддів: Короткова В.Д., Ступакова О. А.,
Вадовської Л.М., Парапана В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Запорізького обласного управління юстиції про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2004 року,
встановила:
У листопаді 2002 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Запорізького обласного управління юстиції про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Зазначав, що 29 вересня 2002 року його було звільнено з посади начальника відділу Державної виконавчої служби управління юстиції Заводського району м.Запоріжжя за п.6 ч.1 ст.40 КЗпП України (у зв'язку з поновленням на роботі попереднього працівника) з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано інше місце роботи.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2004 року позов задоволено частково: суд визнав звільнення позивача неправильним, визнав його звільненим за п.1 ст.40 КЗпП України та стягнув заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4138 грн. 75 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Визнав, що позивач був звільнений з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки йому не було запропоновано інше місце роботи, суд не застосував ч.1 ст.235 КЗпП України, відповідно до якої у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Справа № 33ц-408/07 Категорія ЦП: 2
Головуючий у першій інстанції Шаповал О.С. Доповідач Короткое В.Д.
2
При цьому суд керувався роз'ясненнями, які містяться у п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів". Однак вказаний пункт стосується лише випадків неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.
Судом зроблено висновок про неможливість поновлення позивача на посаді начальника відділу Державної виконавчої служби управління юстиції Заводського району М.Запоріжжя, оскільки на цій посаді раніш поновлений за рішенням суду ОСОБА_2. При цьому судом не перевірено чи займав цю посаду ОСОБА_2. на час постановления рішення. За ствердженням позивача, яке підтверджується копією постанови виконавчої служби від 26 листопада 2004 року (а.с.190), вказану посаду займала інша особа.
При стягненні заробітної плати за час вимушеного прогулу суд зробив розрахунок, виходячи з довідки про заробітну плату начальника відділу за період з 1 жовтня 2002 року по 28 лютого 2003 року (а.с.35), тобто за період після звільнення позивача, в той час як відповідно до ч.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню.
Справу розглянуто в відсутності відповідача та третьої особи на стороні відповідача не повідомлених про час і місце судового засідання відповідно до вимог ст.ст.93-94 ЦПК України (в редакції 1963 року). Копії судових повісток на а.с. 169-170 не можуть вважатися доказом належного повідомлення. З листа відповідача від 13 грудня 2004 року вбачається, що він просив суд не розглядати справу без участі його представника (а.с.166).
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 333, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду Одеської області
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково. Рішення апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2004 року скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.