ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" червня 2006 р. | Справа № 26/83-06-2114 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Туренко В.Б.
суддів Бандури Л.І. , Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Селіховій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача –Блонська К.В.
від відповідача –Вайсман І.Я., Мельник Г.І., Ковальський В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ВАТ „Одеське шахтоуправління”
на рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006р.
у справі № 26/83-06-2114
за позовом Центру зайнятості Малиновського району м. Одеси
до ВАТ „Одеське шахтоуправління”
про стягнення 50580.99грн.
встановив:
Малиновським районним центром зайнятості в листопаді 2005 року проведена планова перевірка ВАТ „Одеське шахтоуправління” з питань правильності нарахування своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р. За наслідками перевірки складено акт № 178 від 24.11.2005р., в якому зазначено про встановлення залишку простроченої заборгованості станом на 14.11.2005р. в сумі 42981.78грн., нарахування пені в сумі 7599.21грн., накладення штрафу на директора в сумі 255.00грн. (а.с.6-8).
На підставі вказаного акту, директором Одеського обласного центру зайнятості, прийнято розпорядження № 1 від 19.01.2006р. „Про стягнення коштів та застосування фінансових санкцій” до ВАТ „Одеське шахтоуправління” в загальній сумі 50835.99грн., у т.ч. 42981.78грн. –прострочена сума страхових внесків, 7599.21грн. –пеня, 255.00грн. –фінансова санкція (а.с.17).
Оскільки недоїмка та пеня в загальній сумі 50580.99грн. не були сплачені підприємством, Малиновський районний центр зайнятості звернувся з позовом про їх стягнення з останнього в судовому порядку (а.с.2-5).
Письмові заперечення відповідача у матеріалах справи відсутні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.04.2006р.(суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено у повному обсязі з підстав відповідності заявлених вимог діючому законодавству.
Не погодившись із рішенням суду, ВАТ „Одеське шахтоуправління” звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначило, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю сторони, не повідомленої належним чином про час та місце засідання суду, що є безумовною підставою для скасування судового рішення, згідно ст.104 ГПК України, тому просить рішення скасувати, справу передати на новий розгляд місцевого господарського суду. Одночасно скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, посилаючись на отримання рішення 06.05.2006р., тобто по закінченню строку на його оскарження. Зазначене клопотання задоволено судовою колегією, згідно ст.ст.53, 93 ГПК України, про що вказано в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2006р.
Письмові заперечення позивача на апеляційну скаргу не надходили. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник центру зайнятості не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, але просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.103 ГПК України у апеляційної інстанції не має повноважень на скасування судового рішення із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ст.14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.
Відповідно до ст.ст. 8, 10, 12 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. № 1533 (із змінами), Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття –є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, управління яким здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. Остання є виконавчим органом правління Фонду. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладені на центри зайнятості.
Отже, у спірних правовідносинах виконавчої дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.
З огляду на зазначене, розгляд апеляційної скарги здійснювався апеляційною інстанцією за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.02.2006р. № 01-8/301.
Одеським апеляційним господарським судом у судовому засіданні під час розгляду справи було запропоновано відповідачу уточнити вимоги до суду апеляційної інстанції, відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. Представник скаржника пояснив, що просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на п.6 ч.1 ст.205 означеного Кодексу, оскільки місцевий господарський суд розглянув спір за його відсутністю, не повідомивши належним чином про час та місце засідання суду.
Статтею 204 КАС України встановлений виключний перелік підстав, з яких суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення і направляє справу на новий розгляд. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає і не включає таку підставу для скасування на яку посилався скаржник. Зазначена підстава є порушенням норм процесуального права і, згідно ст.202 КАС України, судове рішення може бути скасовано, але з ухваленням нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З’ясовуючи означене, судова колегія, в межах повноважень наданих суду апеляційної інстанції вказаним Кодексом, встановила, що заборгованість по сплаті страхових внесків на суму 42981.78грн. виникла за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р. внаслідок несплати цих внесків, що підтверджено представниками сторін, а також розрахунковою відомістю за 9 місяців 2005 року, наданою відповідачем у судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги. Таким чином, слід вважати, що розмір наявної заборгованості в сумі 42981.78грн. сторонами не оспорюється. Надані на розгляд судової колегії платіжні доручення про перерахування страхових внесків № 2, 3 від 18.01.2006р., № 30, 32 від 10.02.2006р., № 59, 63 від 13.03.2006р., № 92, 93 від 03.04.2006р., № 107, 108 від 04.04.2006р., № 113, 120 від 07.04.2006р., № 128, 130 від 18.04.2006р., № 170, 171 від 17.05.2006р., № 190, 194 від 05.06.2006р., № 215 від 14.06.2006р. свідчать про їх сплату за період листопад, грудень 2005р., січень-березень 2006р., тоді як до стягнення заявлена заборгованість, яка виникла за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р. Платіжне доручення № 168 від 12.05.2006р. свідчить про часткове виконання рішення суду у даній справі, що оскаржується відповідачем (а.с.48-59).
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з останнього страхові внески та пеню, згідно із Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Інструкцією про порядок обчислення і сплати зазначених внесків, затвердженою наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.12.2000р. № 339, зареєстрованою Мінюстом України 16.01.2001р. № 30/5221, однак розглянув дану справу за правилами Господарського процесуального Кодексу України, що призвело до неправильного застосування норм процесуального права при вирішенні питання щодо стягнення судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, вичерпний перелік яких встановлений частиною 3 цієї статті і розширеному тлумаченню не підлягає. До складу витрат, пов’язаних з розглядом справи, не належать витрати на ІТЗ судового процесу.
Згідно ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони лише всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Отже, підстави для стягнення з відповідача судового збору і витрат на ІТЗ судового процесу відсутні.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, задовольнивши позовні вимоги, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, що є підставою для зміни судового рішення, відповідно із ст.201 КАС України.
Керуючись ст.ст.160, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Апеляційну скаргу ВАТ „Одеське шахтоуправління” залишити
без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 26.04.2006р. у справі № 26/83-06-2114 змінити, виключивши з резолютивної частини пункти 3-4.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Туренко В.Б.
Суддя Бандура Л.І.
Суддя Поліщук Л.В.