УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Артеменка І.А., Градовського Ю.М., Суворова В.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1до приватного підприємства «Могучий» Мелітопольського району про визнання договору оренди земельного паю недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від

2 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2005

року, -

встановила:

У вересні 2004 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до приватного підприємства «Могучий» Мелітопольського району про визнання договору оренди земельного паю недійсним.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 листопада 2004 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на порушення судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в зв'язку

3 чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного

суду та просить постановити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що 14 квітня 2000 року між позивачем та приватним підприємством «Могучий» був укладений договір оренди земельної частки (паю), який належав ОСОБА_1. на підставі сертифікату ЗП № 0218343, терміном на 25 років, розмір та форми орендної плати передбачались у додаткових умовах договору. Отримання від відповідача орендної плати по цьому договору кожен рік, починаючи з 2000 року, ОСОБА_1. не заперечувала. Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання зазначеного договору недійсним ОСОБА_1. посилалася фактично лише на те, що вона зазначений договір не укладала, замість неї цей договір уклав ОСОБА_2., якому повноважень для укладання вказаного договору вона не давала.

Згідно ст.ст. 71,76,80 ЦК України (ред. 1963 року) перебіг трирічного строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що перебіг строку позовної давності почався для ОСОБА_1. з 2000 року, а ні з 2004 року, як вважала позивачка, тому обґрунтовано відмовив їй у задоволені позову з наведених підстав.

Головуючий у 1-й інстанції - Польова С.Ф..                                           Справа № 33ц-535/07

Доповідач: Артеменко І.А.                                                                        Категорія ЦП: 29

2

Апеляційний суд обгрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Крім того, як правильно вказано в ухвалі апеляційного суду предметом оспорюваного договору був земельний сертифікат, і після отримання особою державного акту на землю зобов'язання сторін за укладеним договором оренди земельної частки повинні припинятися

Разом з тим, з зазначеною обставиною, - зміною предмета оренди, як підставою для його припинення та переукладання, позивачка позов не обґрунтовувала, а тому предметом розгляду вони не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування ухвали суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332,342 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити. Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 квітня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.