УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Артеменка І.А., Градовського Ю.М., Суворова В.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні у м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та захист честі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2005 року, -

встановила:

У березні 2004 року ОСОБА_1. до суду із позовом до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди та захист честі, посилаючись на те, що у листопаді 2003 року він звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу у розмірі 4000 гривні, які він дав у борг братові на придбання автомобіля. У зустрічному позові про визнання договору займу недійсним, ОСОБА_2. звела наклеп на братів, звинуватила позивача у шахрайстві та у скоєні злочину. У зв'язку з тим, що відповідачка розповсюдила про нього неправдиву інформацію, принизила честь та гідність, позивачу була заподіяна моральна шкода, яку він оцінив у 10000 гривень.

Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2004 року у позові ОСОБА_1. відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1. посилається на порушення судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду та просить постановити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведений факт заподіяння йому моральної шкоди діями ОСОБА_2., не надано доказів на підтвердження доводів про неправомірність останньої, наявність моральної шкоди і її розмір. Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦК України (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин або організація має право вимагати у судовому порядку спростування відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які порочать його честь та гідність або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив такі відомості не доведе, що вони відповідають дійсності. Відповідачка заперечуючи проти позову ОСОБА_1. про стягнення боргу звернулась до суду із зустрічним позовом про визнання договору займу недійсним, у якому ставлячи під сумнів підпис свого чоловіка на борговій розписці, зазначила: „... за життя ОСОБА_3. розказував, що ОСОБА_1. промишляє шахрайством, у зв'язку з чим притягався до кримінальної відповідальності."

2

З відповідною заявою про порушення кримінальної справи ОСОБА_2. звернулась і до міліції.

Під час розгляду справи судом про повернення боргу ОСОБА_1. визнав, що розписка, яку він надавав суду на підтвердження факту укладання договору займу з померлим братом, була складена та підписана його адвокатом, а не братом. У зв'язку з цим він відмовився від позову про стягнення боргу і провадження по справі було закрито.

Оскільки ОСОБА_2. звернулась до суду та правоохоронних органів не з метою розповсюдити про ОСОБА_1. неправдиву інформацію, принизити його честь та гідність, а за захистом своїх законних інтересів, то таке звернення не є поширенням відомостей, як цє розуміється у ст.. 7 ЦК України.

На підставі викладеного апеляційний суд обгрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування ухвали суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 332,342 ЦПК України колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 23 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2005 року залишити без змін. Ухвала оскарженню не підлягає