Справа №2-4103/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 червня 2010 року                                                                                                          м.Харків

                            Місцевий суд Червонозаводського району м.Харкова у складі головуючого судді Остапчика С.В., за участю секретаря судового засідання Пономарьової Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Червонозаводського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Червонозаводському  районі м.Харкова про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Червонозаводському  районі м. Харкова та просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищення їй на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за 2009 рік та стягнути 1.195 грн. 20 коп.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач  посилалася на те, що належить  до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  У 2009 році їй  така допомога не виплачувалась,  що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, згідно якого визнані такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України №2195- IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", пункт 3 положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" №489-V від 19 грудня 2006 року визнані неконституційними. Пункт 6 рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Позивач в судове засідання не з’явилася, просила розглянути справу за її відсутності, позов підтримала повністю.

Відповідач - Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському  районі м. Харкова  в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника та заперечення проти адміністративного позову, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши наступне.

В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", рішень щодо неконституційності Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" Конституційним Судом України не приймалось. Тому рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

Також відповідач  вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов"язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосувати при обчисленні таких доплат.  При цьому відповідач зазначив про необґрунтованість  доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацем 1 частини 1 цієї  статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Суд вирішив можливим розглянути  справу у відсутності сторін, на підставі  наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус "Дитини війни”.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

      Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Вимоги позивача про зобов"язання відповідача виплачувати йому в період січень-грудень 2009 року включно щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає обгрунтованими, виходячи із наступного.

Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік", нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, в період січень-грудень 2009 року позивачу підлягають доплаті до пенсії:

Січень 498 х 30% = 149,4 грн.

Лютий 498 х 30% = 149,4 грн.,

Березень 498 х 30% = 149,4 грн.

Квітень 498 х 30% = 149,4 грн.

Травень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Червень  498 х 30% = 149,4 грн.,

Липень  498 х 30% = 149,4 грн.

Серпень 498 х 30% = 149,4 грн.,

Вересень  498 х 30% = 149,4 грн.

Жовтень  498 х 30% = 149,4 грн.

Листопад 498 х 30% = 149,4грн.,

Грудень 498 х 30% = 149,4 грн.,  

а всього 1792 грн. 80 коп.

Відповідно до даних Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова з січня по грудень 2009 року включно позивачу було виплачено щомісячно по 49 грн. 80 коп., тому позивачу підлягають виплаті грошові кошти з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Червонозаводському  районі м. Харкова, за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

    Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

    За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

    Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

    Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

    Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо:

-     щодо призначення пенсії;

-     підготовки документів для її виплати;

-     забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

З Державного бюджету України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати , сплачені позивачем при зверненні до суду, а саме: судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212-215 Цивільно-процесуального Кодексу України, на підставі ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату пенсії задовільнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 45 (сорок п’ять) гривень 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано до апеляційного суду Харківської області через місцевий суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

    Суддя                                                     Остапчик С.В.