__________________________________________________________________________
Справа № 2-3580/10.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 червня 2010 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого-судді: Сватаненка В.І.
за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,
представників: позивача – ОСОБА_1, відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – «Про відшкодування виконаного грошового зобов*язання», -
ВСТАНОВИВ:
12.02.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування виконання грошового зобов’язання, по якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 201750 грн. в порядку регресу, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 1820 грн., посилаючись на те, що під час зареєстрованого шлюбу з відповідачем за договором позики позивачем були отриманні в борг грошові кошти у розмірі еквівалентному 50000 доларів США для погашення банківського кредиту, який також був взятий позивачем у шлюбі з відповідачем для покупки квартири, які він повністю самостійно виплатив позикодавцю, а відповідач їх спільний борг не виплачувала. У зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач повинна виплатити йому половину позиченої та виплаченої ним суми грошових коштів, яка становить еквівалент 25000 доларів США за курсом НБУ на момент повного розрахунку – січень 2010 року.
Представник позивача доводи свого довірителя підтримав, пояснивши, що з врахуванням вартості долару США на день повного розрахунку позивачем, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 200137,50 грн.
Представник відповідача позов визнав частково, пояснивши, що відповідач не заперечує проти доводів позивача, позивач дійсно перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з відповідачем позичив грошові кошти, але не у доларах США, а у гривнях, у зв’язку з чим відповідач згодна виплатити позивачу ? частину суми, яку позивач повернув самостійно, але у гривнях з врахуванням того, що позивач брав гроші в борг у розмірі 252500 грн., з яких позивач відповідна згодна виплатити ? частини, яка становить 126250 грн.
Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року та СК України.
По справі встановлені наступні фактичні обставини.
Позивач та відповідач з 21.02.1997 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.5).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Під час зареєстрованого шлюбу, 9.09.2005 року між позивачем та АКБ «Райффайзенбанк Україна» був укладений кредитний договір, за яким позичальник – позивач взяв кредит у розмірі еквівалентному 40800 доларів США для цільового використання – придбання нерухомості (а.с.6-15).
У період шлюбу, позивач за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 9.09.2005 року (а.с.16), зареєстрованим у КП «ОМБТІ і РОН»27.09.2005 року (а.с.17), придбав квартиру АДРЕСА_1.
Як вбачається з пояснень представників позивача та відповідача, оскільки виплата кредиту та процентів за його користування перевищувало суму отриманого позивачем кредиту, подружжя за взаємною згодою вирішили позичити грошові кошти у знайомих з метою повного погашення кредиту.
12.07.2007 року позивач уклав нотаріально посвідчений договір позики з ОСОБА_5 за яким він позичив грошові кошти у розмірі 252500 грн., що еквівалентно 50000 доларів США за курсом НБУ станом на день укладання договору (а.с.18).
У свою чергу, відповідач 12.07.2007 року надала письмову згоду на отримання позики її чоловіком у вказаному розмірі (а.с.19).
Наступного дня – 13.07.2007 року позивач вніс на рахунок банку грошові кошти у розмірі 39835 доларів США, чим повністю був погашений отриманий у 2005 році кредит (а.с.20), а залишок від позиченої суми був витрачений на проведення ремонтних робіт у придбаній квартирі.
З рішення апеляційного суду Одеської області вбачається, що позивач та відповідач припинили шлюбні відносини та стали проживати окремо з червня 2007 року, шлюб між ними був розірваний за рішення Київського районного суду м. Одеси від 27.07.2009 року (а.с.35-38).
21.01.2010 року позивач за рахунок власних коштів повністю повернув позиченні у ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі еквівалентному 50000 доларів США, про між ними був укладений письмовий договір про розрахунок (а.с.22).
Тому, слід вважати встановленним, що позивач самостійно повернув позиченні грошові кошти, які були взяті в борг подружжям у період зареєстрованого шлюбу, у зв*язку з чим відповідач не заперечує, що вона повинна виплатити позивачу половину грошових коштів, які були ним позиченні у шлюбі з нею.
Відповідач стверджує, що позику у 2007 році позивач отримував у гривнях, які становили еквівалент доларів США за курсом НБУ на день укладання угоди (1 долар США = 5,05 грн.).
Однак, на підтвердження своїх доводів відповідач не надала жодного належного та допустимого доказу, не обґрунтувала свої твердження.
Суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими та голослівними з наступних підстав.
З кредитного договору вбачається, що позивач отримував кредит у доларах США, кредит був повернутий банку у доларах США, покупка квартири була проведена теж за долари США, але дійсно у документах зазначався еквівалент національної валюти України – гривні.
Суд, вважає доведеним, що позивач позичав у період зареєстрованого шлюбу з відповідачем грошові кошти у розмірі 50000 доларів США, які самостійно повернув позичальнику, у зв’язку з чим відповідач зобов’язана відшкодувати позивачу у порядку регресу ? частину від вказаної суми.
З довідки банку вбачається, що станом на день ухвалення рішення по справі 1 долар США = 7,9253 грн., а станом на момент повного розрахунку та повернення позивачем позиченої суми – 1 долар США = 8,0055 грн. (а.с.43), які суд приймає до уваги, оскільки зобов’язальні відносини щодо повернення позики припинились саме у січні 2010 року.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути у порядку регресу 200137,50 грн. (50000 доларів США : 2 = 25000 доларів США, 25000 доларів США х 8,0055 грн. = 200137,50 грн.).
Одночасно, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати з вини відповідача у розмірі 1820 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 524, 541, 543, 544 ЦК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 – «Про відшкодування виконаного грошового зобов*язання» - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошові кошти 200137 грн. 50 коп. (еквівалент 25000 доларів США) в порядку регресу та судові витрати 1820 грн., а всього стягнути 201957 грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя :