Справа № 2-596/10

                                                2010р.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010р.                                                               м. Одеса

     Суворовський районний суд м. Одеси, у складі:

     головуючого –  судді – Виноградової Н.В.,  

     при секретарі -               Славинській К.М.,

     за участю позивача -      ОСОБА_1,

     представника відповідача – Труш М.О.,

     розглянувши у відкритому  судовому засіданні, в залі суду №19, в м. Одеса, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» – про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за затримку виплати заробітної плати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами в яких посилаючись на те, що на час його звільнення 19.09.2008р. з посади головного бухгалтера підприємства, відповідач не виплатив їй заробітну плату в розмірі 3471,05 гривень, яку вона просить стягнути з відповідача. В зв’язку з затримкою розрахунку при звільненні, позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки починаючі з дня його звільнення по день ухвалення рішення суду. Посилаючись на те, що затримка заробітної палата привела до неможливості своєчасно сплатити орендну плату за квартиру,  придбати продукти харчування для позивачки та її малолітньої доньки, відсутність заробітної плати привело її до моральних страждань, просила стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 8000 гривень.

    В судовому засіданні позивачка заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.

    Представник відповідача в судовому засіданні не визнала позов, але й не спростувала факт наявності заборгованості по заробітній платі, підтвердивши його наданими до суду довідками, але просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами існує спір, щодо непрофесійних дій відповідача під час перебування на посаді головного бухгалтера підприємства, що призвело до штрафних санкцій застосованих до ТОВ «КЛК» відповідно до податкових повідомлень рішень.

    Суд заслухавши сторін по справі, вивчивши представлені сторонами докази в їх сукупності, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного.  

Судом встановлено, що позивачка 02.02.2005року була прийнята на посаду бухгалтера І – ої категорії, 24.05.2005року призначена виконуючим обов’язки головного бухгалтера, 24.10.2006року призначена на посаду головного бухгалтера ТОВ «КЛК». 19.09.2008року позивачка звільнена з займаної посади згідно ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

    Загальна заборгованість по заробітній платі у відповідача по справі перед позивачем на час його звільнення, склала: за серпень 2008р. – 1230,37 гривень; вересень – 2240,68 гривень, а всього в розмірі 3471,05 гривень. Розмір заборгованості по заробітній платі підтверджується представленою з боку відповідача довідкою №9 від 21.06.2010року.

    Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України обов’язок щодо доведеності заперечень проти пред’явленого позову лежить на відповідачеві. З боку відповідача починаючі з часу відкриття провадження по справі з 17.04.2009р. не представлено суду жодного належного доказу який би спростовував вимоги позивача.

    Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення.

    Зазначені вище вимоги КЗпП України з боку відповідача не виконувались, в зв’язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі 3471,05 гривень,  яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

    Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Розмір середньомісячного заробітку на час звільнення ОСОБА_1 у відповідність до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної, та згідно довідки №10 від 21.06.2010року наданої відповідачем, середньомісячна заробітна плата позивача на момент звільнення складала 1500гривень в місяць, то відповідно в день  складала 68,18 гривень.  

    Враховуючи ту обставину, що під час звільнення позивача по справі відповідачем не був проведений з ним розрахунок всіх належних сум, то заборгованість по середньому заробітку за затримку виплати належних їй сум склала 31977,26   гривень за період з 20.09.2008р. по день постановлення рішення суду 01.07.2010р. виходячи з одноденного середнього заробітку в розмірі 68,18 гривень.  

    Однак враховуючи, що позивачка наполягала на задоволенні суми, з урахуванням уточненої позовної вимоги (а.с.73-74), у розмірі 13167 гривень, а також той факт, що суд розглядає справу, відповідно до вимог ст.11 ЦПК України, в межах заявлених вимог, то суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, стягнувши з відповідача на користь позивача суму у розмірі 13167 гривень.

             Враховуючи ту обставину, що заробітна плата працівника є єдиним джерелом для влаштування свого життя та життя своєї родини, а відсутність грошових коштів на це, привело позивача до втрати нормальних життєвих зв’язків та додаткових зусиль з його боку для організації свого життя, суд вважає, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 1000 гривень.

             Згідно статті 84 ЦПК України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Після закінчення розгляду справи стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката чи іншого фахівця в галузі права. Отже, позивачкою витрачено 250гривень на правову допомогу, що підтверджено документально, а саме квитанцією №7244/8 від 02.04.2009року (а.с.4), тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

    Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача слід стягнути державне мито на користь держави у розмірі 166,38гривень, а також на користь держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

    Відповідно до ч. 2 ст.367 ЦПК України суд вважає можливим допустити негайно виконання рішення, оскільки не отримана заробітна плата є єдиним  джерелом для  життя позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 57, 61, 64, 84, 88, 209, 214, 215, 218, ч.2 ст.367 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» на користь ОСОБА_1 нараховану однак не виплачену заробітну плату у розмірі 3471(три тисячі чотириста сімдесят одна) гривень 05 копійок, середній заробіток за затримку виплати заробітної плати в розмірі  13167(тринадцять тисяч сто шістдесят сім) гривень, що загалом становить суму 16638(шістнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) гривень 05 копійок.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

             Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 250(двісті п’ятдесят)гривень.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» державне мито на користь держави у розмірі 166(сто шістдесят шість)гривень 38 копійок.

    Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛК» витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120(сто двадцять) гривень.

    В частині стягнення заробітної плати допустити негайно виконання рішення суду.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя –