Справа № 2- 807/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

        28 травня 2010 року  Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого    –   судді Гниличенко М.В.

при секретарі   -             Марковій О.С.

за участю адвоката -      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПП «ОСОБА_3» в особі власника ОСОБА_3, 3-тя особа - ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд –                                                      

                                                                  ВСТАНОВИВ:

       Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

       У подальшому позивачка свої позовні вимоги уточнила, звернулась до суду з позовом до відповідача Приватного підприємства "ОСОБА_3" в особі власника ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_4, яким просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 9046 грн., судові витрати – держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у загальному розмірі 67 грн., оплату вартості експертизи у сумі 350 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 300 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

       У судовому засіданні представник позивачки пояснив, що 30 травня 2007 року  приблизно о 13 годині 30 хвилин 3-тя особа по справі, ОСОБА_4, керуючи на підставі трудового договору автомобілем ДАФ, державний номер НОМЕР_1, з причепом «Трауйлет», держномер НОМЕР_1, які належать відповідачу ПП «ОСОБА_3» в особі власника ОСОБА_3, рухавшись по вул. В. Стуса у м. Одесі, у порушення  вимог п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», не вибрав безпечний інтервал між вказаним причепом та автомобілем «Хонда», держномер НОМЕР_2, під керуванням позивачки ОСОБА_2, який рухався у правій смузі руху попутного напрямку, внаслідок чого допустив з ним зіткнення та належний позивачці автомобіль отримав механічні ушкодження. Постановою Київського районного суду від 02.07.2007 р. ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 гривень. Представник позивачки вказує, що окрім матеріальної шкоди позивачці була причинена моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідач  ухиляється від добровільного відшкодування шкоди, позивачка перенесла сильне нервове потрясіння та шок у момент зіткнення, витрачала час та гроші на проведення ремонту автомобіля, не могла користуватися автомобілем, потрібним їй для роботи, були порушені життєві стосунки, вона морально страждала, суму моральної шкоди представник позивачки визначає у розмірі 2000 грн., які просить стягнути з відповідача.

      Відповідач ПП «ОСОБА_3» в особі власника ОСОБА_3 позов не визнав у повному обсязі, пояснив, що він є суб»єктом підприємницької діяльності з 2000 року, має три вантажних автомобіля «ДАФ», предметом діяльності є перевозки вантажів по  території України, строк ліцензії до наступного часу не сплинув, у 2006 році він видав довіреності на право керування автомобілем «ДАФ» своєму знайомому ОСОБА_4, на його прохання, безоплатно, для його особистих цілей, однак при участі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 була скоєна дорожня-транспортна пригода, відповідач особисто виїзджав на місце пригоди, був присутній при огляді пошкодженого автомобіля позивачки, однак вважає, що винною в ДТП є позивачка, провину водія ОСОБА_4 не встановлено, сам відповідач не має жодного відношення до ДТП, крім того вказує, що ОСОБА_4 ніколи не виконував трудові обов»язки по перевезенню вантажів для ПП»ОСОБА_3», вважає, що пояснення ОСОБА_4 носять неправдивий характер та після ДТП вони не спілкуються.

      3-тя особа – ОСОБА_4 до судового засідання одноразово з"явився, позовні вимоги не визнав у повному обсязі, пояснивши, що його провини в даному ДТП не має, безпосередньо позивачка порушила правила дорожнього руху, про що він надав письмові пояснення працівникам ДАІ, на час дорожньо-транспортної пригоди він працював водієм у ПП»ОСОБА_3», керував вантажним автомобілем «ДАФ» за дорученням його власника ОСОБА_3, однак до наступних судових засідань не з"являвся, належним чином повідомлявся, причини неявки суду невідомі, будь-яких заяв або клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило. Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_4 постійно знаходиться у відрядженнях за межами Одеси.

      Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є повними та достатніми для розгляду справи по суті.

      Вислухавши представника позивачки, відповідача, адвоката, дослідивши матеріали даної цивільної справи та копію матеріалів адміністративної справи № 3-17022/2007 р., суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

      У судовому засіданні встановлено, що автомобіль «Хонда», державний номер НОМЕР_2, на праві приватної власності належить позивачки ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого МРЕВ № 2 УДАІ УМВС України в Одеській області від 14.09.2004 року. /а.с. 15/.

      Відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить вантажний бортовий тентований автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10.03.2006 року та причіп бортовий тентований "Трауйлет" державний номер НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

      Із пояснень відповідача ОСОБА_3 наданих  у судовому засіданні вбачається, що він є приватним підприємцем з 2000 року, від діяльності –  вантажні перевозки, на час розгляду справи у суді строк ліцензії не сплинув,  у 2006 році  він познайомився з ОСОБА_4, який звернувся до нього з проханням надати йому вантажний автомобіль для особистих цілей, на що ОСОБА_3 погодився та по-дружньому, безоплатно на підставі  довіреності строком на три роки передав вантажний автомобіль ДАФ держномер НОМЕР_4, з причепом «Трауйлет», держномер НОМЕР_1 у користування ОСОБА_4, який є третьою особою по справі.

      30.05.2007 року приблизно о 13 годині 20 хвилин на вул. В. Стуса у м. Одесі, ОСОБА_4, керуючи на законних підставах, належним на праві власності ОСОБА_3, автомобілем ДАФ, держномер НОМЕР_4, з причепом «Трауйлет», держномер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечний інтервал між вищевказаним причепом «Трауйлет» та автомобілем «Хонда», держномер НОМЕР_2, що рухався у правій смузі попутного напрямку, внаслідок чого допустив з ним зіткнення, від якого транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

       Згідно постанови Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2007 року ОСОБА_4 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. /а.с.14/.

      Вказана постанова ОСОБА_4 була оскаржена та постановою Першого заступника голови апеляційного суду Одеської області від 10.06.2008 року скасована. /а.с.74/.

       Із пояснень ОСОБА_4, наданих у судовому засіданні вбачається, що він з 2006 року знаходився у трудових відносинах з ПП "ОСОБА_3", працював за дорученням водієм на вантажному автомобілі ДАФ, належним відповідачу, здійснюючи перевозки вантажів, отримував заробітну плату від відповідача, претензій з приводу роботи не мав, однак винним у ДТП вважає безпосередньо позивачку по справі.  

       Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено  постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв"язку з тим, що постанова Київського районного суду м.Одеси від 02.07.2007 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності по ст.124 КпАП України, постановою апеляційного суду Одеської області була скасована, то суд до уваги зміст постанови районного суду не брав та при розгляді вказаної цивільної справи повинен був заново встановити обставини справи, дії сторін, винність особи та виниклі між сторонами правовідносини.

     Для з"ясування усіх істотних для справи обставин, судом були заслухані пояснення сторін, уважно досліджена копія адміністративної справи про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за № 3-17022/2007р, яка є в матеріалах справи на а.с.51-67.

     Суд вважає, що підстав сумніватися у достовірності наведених адміністративних матеріалів ДТП не має, в основу протоколу про адміністративне правопорушення від 30.05.2007 року були покладені пояснення водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_2, протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди й схема пригоди, складена разом з учасниками ДТП,  протокол огляду й перевірки технічного стану транспортного засобу,  тим більше, що   ОСОБА_4 не заперечував правильність їх складання, з вищевказаним протоколом та доданою до нього схемою дорожньо – транспортної події ОСОБА_4 погодився, про що свідчить його особистий підпис на даних документах/а.с.55,61/, будь-яких зауважень або заперечень до схеми не надавав.

   Судом встановлено та із схеми вбачається, що вантажний бортовий тентований автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_4 та причіп бортовий тентований "Трауйлет" державний номер НОМЕР_1 фактично визначений як автопоїзд, який складається із кабіни, кузова, фаркопа та причепа, висотою 2,5 м та загальною довжиною 18 метрів 35см під керуванням на підставі довіреності водія ОСОБА_4,  рухавшись у лівій смузі руху попутного напрямку по вул. В. Стуса у м. Одесі, виконуючи поворот наліво, у порушення  вимог п. 13.1 «Правил дорожнього руху України», не вибрав безпечний інтервал між вказаним причепом та автомобілем «Хонда», держномер НОМЕР_2, під керуванням позивачки ОСОБА_2, який рухався у правій смузі руху попутного напрямку, внаслідок чого допустив з ним зіткнення та належний позивачці автомобіль отримав механічні ушкодження. Суд вважає, що представниками ДАЇ  професійно складена схема пригоди, де чітко зафіксовано в поетапному порядку положення автомобілів, їх рух, дорожні знаки/а.с.64-66/, вказано, що при повороті наліво/або направо/ причеп рухається за автомобілем  строго по прямої лінії 4,5-5м, при цьому дзеркала автомобіля  знаходяться в мертвої зоні, місце зіткнення автомобіля "Хонда" з причепом знаходяться саме в 4-5 метрів від лінії стоп, що дозволяє зробити висновок, що дійсно з  врахуванням параметрів вантажного автомобіля ДАФ та при повороті наліво, коли причеп рухається строго по прямої лінії та  видимість  в дзеркалах відсутня/мертва зона/ водій ОСОБА_4 не вибрав безпечний інтервал між вказаним причепом та автомобілем позивачкою, чим допустив їх зіткнення,  внаслідок яких автомобіль позивачки отримав механічні ушкодження ударного характеру  на протязі усієї бокової лівої частини автомобіля "Хонда", починаючи з задньої частини автомобіля. Крім того, того із протоколу огляду місця ДТП  вбачається, що на автомобілі ДАФ були зафіксовані потертість заднього правого бампера та стійці каркаса, та  частки краски автомобіля позивачки/а.с.56-57,61/.

        Таким чином, безпосереднім причинним зв»язком між допущеним правопорушенням та негативними наслідками стали не дії позивачки ОСОБА_2, яка була тільки учасником дорожнього руху, а  конкретні дії іншого учасника дорожнього руху ОСОБА_4, який порушив Правила дорожнього руху, не вибрав безпечний інтервал між вказаним причепом та автомобілем позивачкою, чим допустив їх зіткнення,  внаслідок яких автомобіль позивачки отримав механічні ушкодження, та внаслідок неправомірних та винних дій якого позивачки була заподіяна матеріальна та моральна шкода, тому володільцем джерела підвищеної безпеки слід би вважати ОСОБА_4, якому на правовій підставі /довіреності/  доручено управління транспортним засобом та який повинен був би нести  цивільно-правову відповідальність, передбачену ст.1166,1167,1187 ЦК України.

           Однак, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела /шофер,машиніст,оператор та ін/.

            Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,  завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

           Тому, дослідивши усі докази по справі, судом встановлено, що вантажний бортовий тентований автомобіль ДАФ, державний номер НОМЕР_4 та причіп бортовий тентований "Трауйлет" державний номер НОМЕР_1 на праві приватної власності належить відповідачу  ПП "ОСОБА_3", керування  автомобілем, на момент завдання шкоди, здійснював ОСОБА_4 на підставі трудових відносин між ним та відповідачем, тому в силу ст. 1172 ЦК України відповідальність за завдану шкоду має нести  власник транспортного засобу – ПП "ОСОБА_3"" в особі ОСОБА_3

          Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією, або приватним підприємцем, в трудових відносинах, або в цивільних відносинах/по договору надання послуг чи договору підряду/ до уваги береться те, що особа має діяти за дорученням замовника і шкода, заподіяна нею у зв»язку з виконанням трудових/службових/ обов»язків, незалежно від того має вона одноразовий, тимчасовий, сезонний чи постійний характер.

        Факт знаходження ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПП»ОСОБА_3» категорично заперечується відповідачем та його адвокатом, з мотивацією на те, що ОСОБА_4 надумано оговорює відповідача та виказує обставини, яких не існувало, проте доводи відповідача ОСОБА_3 спростовуються поясненнями ОСОБА_4, наданими ним у судовому засіданні та адміністративними матеріалами, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення від 30.05.2007 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 30.05.2007 року, де відразу після ДТП  ОСОБА_4 в графі місце роботи, посада вказує – водій ПП»ОСОБА_3», крім того при проведенні експертного дослідження автомобіля позивачці «Хонда»/а.с.8/ був присутній не ОСОБА_4, а ОСОБА_3 який фактично погодився з висновком судового експерта та вартістю матеріальної шкоди, заперечень по розміру матеріальної шкоди або проведеним дослідженням  в судовому засіданні не заявляв.

          Крім того, судом враховується той факт, що спочатку позов був пред»явлений саме до водія ОСОБА_4, як безпосереднього учасника ДТП,  і тільки після надання його пояснень у судовому засіданні проте, що він знаходився у трудових відносинах з ПП «ОСОБА_3» та дослідженими адміністративними матеріалами, позивачкою були надані уточнені позовні  вимоги, в яких відповідачем було вказано ПП»ОСОБА_3», а третьою особою –ОСОБА_4 з посиланням на ст.1172 ЦК України.

          Відповідно до ч. 4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

          Представник позивачки вказує, що незаконними діями 3-ї особи, за які має нести відповідальність відповідач, позивачці заподіяна матеріальна шкода внаслідок пошкодження автомобіля та до теперішнього часу у добровільному порядку не відшкодовано суму збитків.

         Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3919/06 від 08.06.2007 р., складеного судовим експертом Семеновим В.В. /сертифікат №0333 від 22.12.2001р/, сума матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, автомобілю «Хонда», державний номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 9046 грн. /а.с. 7-12/.

         Позивачем були також понесені інші витрати, які пов’язані зі зверненням до суду, а саме сплатою державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення у загальному розмірі 67 грн., оплату вартості експертизи у сумі 350 грн., витрати на юридичну допомогу у розмірі 300 грн., що підтверджено квитанціями, які є в матеріалах справи, тому суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача суму вищевказаних витрат /а.с. 2-4, 13/

        Крім того, позивачкою заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 2000 грн. За моральну/немайнову/ шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов»язків, відповідальність несе саме організація, в даному випадку відповідач ПП»ОСОБА_3»

        Суд вважає, що дійсно позивачці була причинена моральна шкода, яка полягає в тому, що відповідач ухиляється від добровільного відшкодування шкоди, позивачка перенесла сильне нервове потрясіння та шок у момент зіткнення, витрачала час та гроші на проведення ремонту автомобіля, не могла користуватися автомобілем, потрібним їй для роботи, були порушені життєві стосунки, вона морально страждала. Однак, суд вважає, що сума моральної шкоди завищена, тому визначає її у розмірі 1000 грн.

         На підставі викладеного і приймаючи до уваги, що шкода була завдана водієм ОСОБА_4 під час виконання трудових обов’язків, він здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на законній підставі, позивачка підтвердила суму заподіяної шкоди, тому суд вважає, що відповідач зобов’язаний відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну автомобілю внаслідок ДТП в повному обсязі та частково розмір моральної шкоди.

         Керуючись ст. 24 Кодексу Законів про працю України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 61, 79, 88, 213-215, 223 ЦПК України, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

       Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

      Стягнути з ПП «ОСОБА_3» в особі власника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 9046 грн., судові витрати – держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи/ у загальному розмірі 93,5 грн., оплату вартості експертизи у сумі 350 грн., витрати на правову допомогу – 300 гривень, моральну шкоду – 1000 гривень, а всього на загальну суму 10789,5 грн. /десять тисяч сімсот вісімдесят дев’ять гривень 50 копійок/, в іншій частині позову про стягнення моральної шкоди – відмовити.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження й одночасного направлення копії апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області.

       Рішення суду набуває законної сили після закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

                          Суддя                                                                   М.В.Гниличенко

                                                                                                               Справа № 2-884/2006р.

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ     УКРАЇНИ

           15 березня 2006 року  Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого    –   судді Гниличенко М.В.

при секретарі   -   Дурнєвої Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі цивільну справу за позовом  ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної  та моральної шкоди, суд –

                                                                ВСТАНОВИВ:

             Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 72623 грн. та судові витрати – держмито у сумі 51 грн. та оплату вартості експертизи у сумі 300 грн.

     При цьому позивач посилається на те, що 14 грудня 2003 року в 02.00год ОСОБА_7., по довіреності, керуючи автомобілем Шкода «Октавіа класик 1,6л», державний номер НОМЕР_5, рухавшись по вул.Грушевського у  м.Одесі, у порушення вимог Правил дорожнього руху, заподіяв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого був притягнений до кримінальної відповідальності та визнаний  вироком суду винним у скоєнні злочину, передбаченим ст.286 ч.2 КК України, а автомобілю був причинений значний матеріальний збиток, який визначений експертом у сумі 72623 грн, який позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені витрати у виді оплати вартості за проведення експертизи –300грн та держмито в сумі 51грн.

       Відповідач ОСОБА_7. до судового засідання не з’явився, за останнім відомим місцем проживання не мешкає.  Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача в порядку ст.76 ЦПК України.  

       Суд вважає представлені документи повними та достатніми для розгляду справи по суті у відсутності відповідача.

        Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали данної цивільної справи та матеріали адміністративної справи № 3-18978/05р, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що ОСОБА_8. на праві власності належить автомобіль марки "Шкода-Октавія», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_5 на підставі  договору купівлі-продажу № 25008-014 від 25.06.2003 року та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, виданого МРЄВ-1 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області 27.06.2003 року/а.с.21/.

                  8.12.2003 року ОСОБА_8. нотаріально оформив  доручення на ім»я відповідача на право керування вказаним автомобілем/а.с.22/

        14.12.2003 року в 02.00год ОСОБА_7., по довіреності, керуючи автомобілем Шкода «Октавіа класик 1,6л», державний номер НОМЕР_5, рухавшись по вул.Грушевського у  м.Одесі, у порушення вимог Правил дорожнього руху, заподіяв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого був притягнений до  адміністративної відповідальності/а.с.19/

        Вироком Суворовського районного суду м.Одеси  від 04.08.2005року ОСОБА_7. визнаний винним у вчинені  злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі, та позбавлення права керувати транспортними засобами протягом 3-х років,

              Позивач вказує, що незаконними діями відповідача позивачу заподіяна значна матеріальна шкода внаслідок пошкодження автомобіля, який позивач придбав за договором кредиту в АКБ "Правекс-Банк", до теперішнього часу відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму збитків.

      Сума матеріального збитку автомобіля підтверджується висновком експертного автотовароведческого дослідження спеціаліста Експерт – Сервіс –Юг в акті № 5322 від 24.09.2005року  та складає 72623 грн. Також експерт вказав, що розмір матеріальної шкоди, спричинений власнику автомобіля, фактично дорівнює ринкової вартості автомобіля, який не підлягає ремонту /а.с.5-11/.  

     Крім того, позивач оплатив вартість проведення експертизи в розмірі 300грн., держмито в сумі 51грн, що необхідно  стягнути з відповідача /л.д.2, 17/.

     У відповідності зі ст.1166 ЦК України шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі його особою, що заподіяла. Особа, що заподіяла шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода заподіяна не з його вини.

      На підставі викладеного і приймаючи в увагу, що провина ОСОБА_7. встановлена вироком суду, він здійснював експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на законній підставі по довіреності, позивач підтвердив суму заподіяної шкоди, тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_7. зобов”язаний  відшкодувати збиток, заподіяний автомобілю позивача.

      Керуючись ст.ст.1166,1167,1187 ЦК України, ст. ст.176, 213-215, 223 ЦПК України, суд –

                                                ВИРІШИВ:

       Позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальний збиток у сумі 26960,48грн, оплату вартості експертизи –489,50 грн, оплату держмита в сумі 283 грн, а всього на загальну суму 27732,98 /двадцять сім тисяч сімсот тридцять дві гривні/, в частині про стягнення моральної шкоди – відмовити.

       Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м.Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м.Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження й одночасного направлення копії апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області.

      Рішення суду набуває законної сили після закінчення терміну подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

                          Суддя                                                      М.В.Гниличенко