Справа 2-а-151/2010/1402
БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2010 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі головуючого – судді Янчука С.В,
при секретарі Гуровій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баштанка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшого сержанта міліції Тимошенкова Дмитра Олеговича та Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною постанови інспектора ДПС Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області молодшого сержанта міліції Тимошенкова Дмитра Олеговича по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 430 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій працівника ДПС щодо процедури встановлення та доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, позивач просив скасувати постанову серії ВЕ № 162601 по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2010 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 26.05.2010 року, оскільки наполягає на тому, що не здійснював обгін транспортного засобу на перехресті, при цьому інспектором ДПС не було доведено факту вчинення ним вказаного порушення. Крім того, позивач вказав на незаконність складення інспектором ДПС постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки інспектор не долучив до постанови доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення.
Позивач в судове засіданні не з’явився, надавши заяву про слухання справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач – Тимошенков Д.О. до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Відповідач УДАІ УМВС України в Миколаївській області не забезпечив явку свого представника, про причини неявки суд не повідомив. Про день час та місце розгляду повідомлений вчасно та належним чином. Від відповідача не надійшло заперечень на позов.
Приймаючи до уваги, що відповідачі – суб’єкти владних повноважень, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не прибули в засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття - суд ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів без участі відповідачів.
Дослідивши матеріали справи (копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ВЕ 157818 від 26.05.2010 року, копію постанови серії ВЕ №162601 по справі про адміністративне правопорушення від 26.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 2 КУпАП), суд приходить до висновку про обґрунтованість позову.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов, тобто ч.2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує. Крім того, ч. 4 ст. 71 КАС України зобов’язує суб’єкта владних повноважень надати всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
В судовому засіданні встановлено, що 26.05.2010 року позивач був зупинений інспектором ДПС Тимошенковим Д.О., який склав відносно нього протокол за порушення останнім ПДР. Після цього інспектор ДПС відносно позивача виніс постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП. В постанові інспектор вказав, що 26.05.2010 року о 10.25 годин на 198 км автодороги Дніпропетровськ-Миколаїв ОСОБА_1 керував автомобілем АЗЛК, номерний знак НОМЕР_1, та здійснив обгін іншого транспортного засобу на перехресті, чим порушив вимоги п. 14.6.а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП. У зв’язку з вказаним інспектор наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн. При цьому, при розгляді справи встановлено, що позивач не визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, зазначивши, що з рішенням інспектора не погоджується через відсутність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП та не доведенням належними доказами протилежного інспектором ДПС.
Інспектором ДПС Тимошенковим Д.О. при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача не були залучені поняті та зібрані інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити факт порушення позивачем правил дорожнього руху та невідповідність його пояснень дійсним обставинам справи. Тобто, на підтвердження дійсної наявності фактів, викладених в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем на розгляд суду не було надано жодних доказів (пояснень свідків, зафіксованих показів спеціальних приладів), натомість, навпаки, при розгляді справи в суді встановлено, що позивач за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, не здійснював обгін транспортного засобу на перехресті, що відповідачами не спростовано і, в такому випадку, дії позивача не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.2 КУпАП.
Оскільки згідно зі ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який в даному випадку не надав до суду допустимих достатніх фактичних даних (залучення свідків, понятих, фіксація технічними засобами та ін.) на підтвердження правомірності винесення постанови, яка оскаржується фізичною особою, сама постанова не є достатньою підставою для притягнення водія до адміністративної відповідальності і доказом вини позивача, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх та допустимих доказів, а навпаки спростовується поясненнями позивача, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Вказане відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, винесена посадовою особою Жовтневої роти ДПС УДАІ УМВС України в Миколаївській області не відповідає вимогам законодавства щодо процедури притягнення до адміністративної відповідальності та обґрунтованості притягнення особи до відповідальності та доведеності суб’єктом владних повноважень правомірності вчинених дій, що є підставою для її скасування.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 70-73, 86, 159-161, 163, 167 КАС України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову серії ВЕ №162601 від 26.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Баштанський районний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: