Справа № 2 – 566 / 2010

  Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

15 червня 2010 року             Самбірський міськрайонний суд Львівської області

                                                  у складі: головуючого судді  Галина В.П.,

                                                                  при секретарі   Задорожній В.Б.,

                                                  за участю: позивача ОСОБА_1,

                                                                    відповідача ОСОБА_2,

                                                                    представника третьої особи  Федак М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Самборі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Луківської сільської ради про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся  до  суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа Луківська сільська рада про усунення перешкоди в користуванні земельною ділянкою. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,26 га, розташованої у с. Загір’я Самбірського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю від 16.02.1988 р., виданим Луківською сільською радою Самбірського району. Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2

На даний час у нього виникла потреба встановити огорожу на своїй земельній ділянці, однак ОСОБА_2 систематично влаштовує дебоші, та не дає встановити огорожу на своїй земельній ділянці і таким чином чинить йому перешкоду у користуванні його земельною ділянкою. Також не реагує на попередження з боку Самбірського МВ ГУМВСУ у Львівській області. Просить задоволити пред’явлений позов.

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 змінив пред’явлені ним позовні вимоги та наполягав лише на задоволенні позову у частині усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою і не чинити перешкод у встановленні огорожі – оскільки він має намір вирівняти середину земельної ділянки, збільшивши її на 20 см. і встановити огорожу; у частині позову щодо встановлення меж користування земельними ділянками між ним та відповідачем – він відмовився.

Відповідач ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення пред’явленого до нього позову, вказуючи, що він не чинить позивачу жодних перешкод.

Представник третьої особи Федак М.І. не згідна з пред’явленим позовом, підтримує відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 16.02.1998 року Луківською сільською радою народних депутатів підтверджує право власності на землю ОСОБА_1, жителя с. Загір’я Самбірського району.

Відповідно до представлених планів обміру земельної ділянки ОСОБА_1 визначено розрахунок її площі.

Актом обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 від 02.10.2008 року встановлено, що розміри земельної ділянки та межові знаки, відповідають державному акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1

Статтею 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Представлені позивачем документи засвідчують, що земельна ділянка, з приводу якої виник спір належить на праві власності ОСОБА_1, а відтак він як власник даної земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно п. 5 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Отже, позивач, будучи власником земельної ділянки та маючи намір обгородити її не зміг реалізувати своє право у позасудовому порядку, що засвідчують повідомлення Самбірського МВ ГУМВСУ у Львівській області, а тому звернувся до суду з наміром реалізувати порушене право. Під час судового розгляду справи сторонам вдалось досягнути згоди, тобто відповідач згодився на умови, представлені позивачем, а отже і на те, щоб відновити порушене позивачу право.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Отже, враховуючи все вищенаведене, суд прийшов до висновку, що пред’явлений позивачем позов є підставний і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 373, 391 ЦК України, ст. 158 ЗК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1, яка знаходиться у с. Луки Самбірського району і належить йому на праві приватної власності та не чинити перешкоди у встановленні огорожі.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, або шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                                  В.П.Галин