__________________________________________________________________________                                                

                                                                                                                                                                  Справа № 2-246/10.              

                              РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 травня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:      Сватаненка В.І.

за участю секретаря:      Забєгловської Ю.Г.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» - «Про внесення змін до кредитного договору», -

                        ВСТАНОВИВ:

1.10.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про внесення змін до договору,  який під час судового розгляду справи представник позивача уточнив та просить суд внести зміни до п. 1.1 кредитного договору, а саме цифри і слова «693069 доларів США» замінити на цифри і слова «3499998 грн. 45 коп.», мотивуючи це тим, що єдиною грошовою одиницею в України є гривня, у зв’язку з чим відповідач – банк не мав права видати позивачу кредит у іноземній валюті – доларах США, а також представник позивача суду пояснив, що банк не мав права отримувати від позивача погашення кредиту у іноземній валюті та нараховувати відповідні проценти за користування кредитом не у національній валюті України, у зв’язку з чим через світову фінансову кризу та зростання курсу долару США по відношенню до гривні України у теперішній час інтереси позивача порушуються незаконними умовами банку.

Представник відповідача позовні вимоги позивача не визнав, з заявленими доводами не погодився, категорично заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що банк має дозвіл та ліцензію на проведення валютних операцій, у зв’язку з чим позивач при укладанні кредитного договору мав право та можливість укласти його чи відмовитись від його укладання на відповідних умовах.

Суд, вислухавши доводи, думку та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що стосуються кредитних відносин, урегульовані положеннями ЦК України, Законом України «Про Національний банк України», Законом України «Про банки і банківську діяльність».

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 660/008-302 від 5.02.2008 року (а.с.6-12), згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 693069 доларів США на споживчі цілі – покупку домоволодіння та земельної ділянки під 13,5% річних, кінцевим терміном повернення не пізніше 4.02.2018 року.

У теперішній час позивач стверджує, що пункт кредитного договору стосовно отримання кредиту у іноземній валюті є незаконним, оскільки грошовою одиницею в України є гривня, а також, що у зв’язку з світовою фінансовою кризою інтереси позивача порушені через коливання та зміну курсу долару США по відношенню до гривні.

Судом було встановлено, що п озивач добровільно уклав кредитний договір, однією з умов якого було кредитування у іноземній валюті та відповідно погашення кредиту у цій валюті, у зв’язку з чим суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, доводи та міркування позивача, викладені в позовній заяві не ґрунтуються на законі, а тому дана позовна заява не підлягає задоволенню.

Свої висновки суд аналізує та обґрунтовує наступним.

Факт того, що позивач на момент укладення кредитного договору повністю погоджувався з умовами кредитування підтверджений в судовому засіданні, як поясненнями його представника, так і частковим виконанням зобов’язань по кредитному договору, про що свідчить відповідні копії квитанцій (а.с.19-21). Умови договору були прийняті позивачем та протягом тривалого часу виконувалися.    

Позивач на момент укладення кредитного договору розумів наслідки отримання кредиту в іноземній валюті, крім того власноруч підписував заяву на видачу кредиту не в гривні, яка є грошовою одиницею України, а в іноземній валюті – долар США (а.с.66-70).

При укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за оспореним договором.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, яка полягає у визнанні за суб*єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватись від укладення договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Відповідне до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.  

Частина 1 ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредити) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позичальник зобов’язаний повернути позику у тій валюті в якій отримав кредит.

Відповідач, як банківська установа, що отримала генеральну ліцензію НБУ, має повне право, згідно діючого законодавства України, надавати кредити, повертати їх та отримувати плату за користування кредитними коштами (проценти) саме у іноземній валюті. Жодний акт законодавства не заперечує цьому.

Позивач та відповідач уклали договір кредитування в іноземній валюті, та тим самим досягли мети, якої прагнули: позивач – отримати кредит саме у іноземній валюті, відповідач - надати цей кредит та в майбутньому повернути його, отримавши при цьому плату за користування кредитними коштами (проценти) саме у іноземній валюті.

Позивач та його представник наполягають на обґрунтуванні позовних вимог з посиланням на положення ст. 524 ЦК України, у відповідності з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.  

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національний банк України», офіційним валютним курсом є курс валюти, що офіційно встановлений НБУ, як уповноваженим органом держави. Окрім того, НБУ, у відповідності із ст. 28 ЗУ «Про Національний банк України», забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні.  

Оскільки курс валют встановлюється НБУ, то й відповідні ризики існують для обох сторін договору, оскільки зниження курсу валюти призведе до негативних фінансових результатів банку, тому зріст курсу долара США та утруднення позивача з виконання умов кредитного договору не є наслідком дій відповідача.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютного законодавства передбачені Декретом КМУ Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Під валютними операціями у вказаному Декреті КМУ розуміються операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з пред’явленням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Таким чином, надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення дій відносно виконання позичальником своїх обов’язків в іноземній валюті за своєю правовою природою є валютною операцією.  

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», НБУ - видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії.  

Згідно п. 1.5. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).  

Враховуючи, що банківську ліцензію № 5 та дозвіл № 5-2 про перелік операцій які він має право здійснювати відповідач отримав 29.12.2001 року з додатком до дозволу (а.с.60, 61, 62), а також дозвіл № 5-3 та додатку до дозволу (а.с.63, 64), то відповідно він мав право видавати кредити в іноземній валюті та приймати відсотки в іноземній валюті в якості платежу по кредиту.  

Банк, як юридична особа, був зареєстрований 27.09.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01 № 128690, має банківську ліцензію НБУ та дозволи на здійснення банківських операцій.

Згідно ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надане в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Кошти - це гроші у національній, іноземній валюті чи їх еквіваленті.  

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.  

Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов’язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватись в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 гл. 3 розділу ІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженою постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів і т. ін.  

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, однак ч. 3 цієї статті встановлює, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт «г» ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. визначає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання особою індивідуальної ліцензії. Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління НБУ від 14.10.2004 р. та зареєстроване в МЮ України 9.11.2004 р., надає право уповноваженим банкам використовувати іноземну валюту як засіб платежу без отримання індивідуальної ліцензії за умови, що банк є ініціатором або отримувачем за валютною операцією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банки мають право на підставі банківської ліцензії здійснювати банківські операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, при цьому ст. 2 цього закону встановлено, що терміни «кошти» у цьому Законі вживається у значенні – «гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент». Даний пункт дозволяє банкам на власний ризик, при наявності ліцензії, проводити операції з кредитування,і не зобов’язує банки брати на себе будь-які ризики пов’язані з цим кредитуванням.

Зазначеною ліцензією отриманою відповідачем йому надано дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями. Крім того, згідно з листом НБУ від 1.09.94 р. видавати кредити в іноземній валюті резидентам України може уповноважений банк України, в додатку до генеральної ліцензії якого передбачене таке право. Тому, невід'ємною частиною ліцензії є дозвіл з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач – банк з валютними цінностями.

Таким чином, правових перешкод для того, щоб відповідач не мав права укладати кредитні договори та видавати кредити в іноземній валюті - немає.  

Отже, відсутні будь-які обмеження для видачі кредитів в іноземній валюті, відповідачем - банком, що має ліцензію та дозвіл.

Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України  сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.  

Сума в доларах США, що зазначена в кредитнім договорі - є грошовим еквівалентом зобов'язання в іноземній валюті. У кредитному договорі, що укладений між сторонами, зазначено еквівалент гривні в доларах США.

Таким чином, посилання позивача на відсутність у відповідача права на зазначення суми кредиту в іноземній валюті є також необгрунтованим.  

Суд також не бере до уваги посилання позивача на те, що укладення вищенаведеного кредитного договору порушує його права тим, що через значне підвищення курсу долара США до української гривні, позивач в даний час змушений сплачувати значно більшу суму грошових коштів виходячи з наступного.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долару США до національної валюти - гривні. Відповідно до ст. 36 ЗУ «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється НБУ. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюється НБУ за погодженням з КМУ.

Поряд с цим, Положенням  «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, (перш за все позивач), повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.  

У свою чергу, позивач, згідно з ч. 2 ст. 1056 ЦК України мав право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця. Окрім того, відповідно до п. 6 ст.14 ЗУ «Про захист прав споживачів» у позивача існувала можливість в 14-денний термін відмовитись від кредиту, проте цим правом він не скориставсяь, отже, оцінюючи всі фінансові ризики, позивач не відмовився від отримання кредитних коштів саме в валюті долари США.

Позивач, отримуючи дохід в  національній валюті - гривні, усвідомлював, що може здійснювати виконання боргових зобов'язань у національній валюті за курсом на день платежу, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Представником позивача та представником відповідача також зазначалось, що позивач добросовісно виконував свої зобов*язання по кредитному договору, ніяких заперечень та непорозумінь щодо умов кредитного договору у позивача не виникало.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюються виключно законами України.  

Згідно з ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.  

Отже, чинні законодавчі акти передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони встановлення грошових зобов'язань в іноземній валюті.  

Під час розгляду справи представник позивача зазначала, що у кредитному договорі, укладеному між позивачем та відповідачем, не була вказана ціна договору.

Таке твердження представника позивача суд вважає помилковим, оскільки кредитний договір це не отримання товару або послуг, це отримання кредитних коштів у чітко визначеній іноземній валюті.

Суд вважає, що банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта є не засобом платежу, а валютою виконання зобов'язання.

Між іншим, представником позивача було зазначено, що банк не мав права нараховувати проценти за користування кредитом у іноземній валюті.

Вказану позицію сторони позивача суд вважає помилковим з наступних підстав.

Бухгалтерський облік нарахованих, отриманих (сплачених) доходів та витрат банку за кредитними операціями в Україні здійснюється згідно з порядку, який визначений «Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», що затверджені постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року.

Відповідно до ч. 2 п. 1.8. цієї Постанови НБУ «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» нарахування процентних доходів за фінансовими інструментами в іноземній валюті здійснюються в тій валюті, у якій обліковується пов'язаний з ними фінансовий інструмент. Таким чином, відповідачеві заборонено нараховувати проценти в гривні за умови видачі кредиту в іноземній валюті.

Більш того, погашення клієнтом банку кредитного зобов*язання в іноземній валюті не вимагає отримання ним індивідуальної ліцензії НБУ, оскільки така операція не є тією операцією, що передбачає використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Оскільки в даному випадку відбувається погашення саме грошового зобов*язання, предметом якого є валютні цінності,надані в кредит. Тому відсутність у Декреті вимог щодо ліцензування НБУ операцій з погашення зобов*язань, предметом яких є валютні цінності, виключає підстави вимагати індивідуальної ліцензії НБУ для погашення кредиту, виданого в іноземній валюті. Окрім того, вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.

Одночасно, суд вважає за необхідне проаналізувати та обґрунтувати безпідставність доводів позивача стосовно світової фінансової кризи.

Посилання позивача на настання фінансової світової кризи, яка негативно вплинула на діяльність банківської системи країни не може вважатися істотною зміною обставин, на яку також посилався й представник позивача, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для внесення змін до кредитного договору.

Водночас, судом було встановлено, що невиконання позивачем своїх зобов'язань за кредитним договором не пов'язане із фінансово-економічною кризою, оскільки позивач ніяким чином не довів пов'язаність цих фактів, зокрема, в часовому проміжку виникнення кризових проявів в економіці та фактичного невиконання позивачем умов договору.

Згідно з п. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  Позивач в своїй позовній заяві не довів тих обставин, на які він посилається як на законні підстави для внесення змін до кредитного договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що кредитний договір відповідає діючому законодавству та обґрунтованих підстав для внесення змін до кредитного договору стовно валюти, у якій отримувався та видавався кредит, немає.  

Банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.7, 8, 10, 11,  15, 209, 212,  213, 214, 215, 223, 294  ЦПК України,  ст. ст. 15, 16, 192, 524, 634, 1046, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд, -                    

                                        ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» - «Про внесення змін до кредитного договору» - відмовити повністю.                                      

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :