Справа № 2-2848/10
ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА
І м е н е м У к р а ї н и
Р І Ш Е Н Н Я
07 липня 2010 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
головуючого – судді Коверзнева В.О.,
при секретарі – Клименку С.В.,
з участю: позивачки, її представника – ОСОБА_1, представника відповідача – адвоката ОСОБА_2, представника третьої особи – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відшкодування завданої моральної шкоди,
третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Чернігівська міська рада,
в с т а н о в и в:
22.02.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка використовується в якості проїзду і розташована по вулиці АДРЕСА_1, шляхом знесення збудованого на ній паркану, а також стягнення з відповідача 1000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди.
Ухвалою суду від 30.04.2010 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору власника спірної земельної ділянки, що використовується в якості проїзду – Чернігівську міську раду, оскільки вирішення позову може в подальшому вплинути на її права та обов’язки.
У судовому позивачка заявлені вимоги підтримала і наполягала на їх задоволенні.
Представник відповідача позов не визнав. Вважає, що збудований відповідачем паркан не порушує прав позивачки, у зв’язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи при вирішенні спору послався на розсуд суду.
Заслухавши пояснення та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка є власником 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці площею 0.0836 га, що належить їй на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 02.04.2008 року, серія ЯГ № 905516.
Рішенням Чернігівської міської ради від 01.12.2006 року відповідачу було передано у власність земельну ділянку площею 0.0962 га по вулиці АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
До складу переданої у власність відповідача земельної ділянки увійшла також і частина земельної ділянки, яка використовувалася в якості проїзду, в тому числі й до земельної ділянки позивачки.
Після отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідач встановив паркан, яким унеможливив використання позивачкою проїзду до належної їй земельної ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 26.05.2009 року рішення Чернігівської міської ради від 01.12.2006 року, в частині передачі відповідачу у власність земельної ділянки площею 0.0962 га по вулиці АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визнано незаконним, а виданий відповідачу на вказану земельну ділянку державний акт – недійсним.
Вказаним рішенням суду встановлено, що у власність відповідача було передано частину землі загального користування, що унеможливлює доступ сільськогосподарської техніки до земельної ділянки позивачки, і таким чином порушує її права, як власника земельної ділянки.
В силу положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, що встановлені рішенням апеляційного суду, не підлягають доказуванню при вирішенні даної справи.
Те, що спірна земельна ділянка призначена саме для проїзду, підтверджується і викопіюванням з Генерального плану міста Чернігова.
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Після ухвалення апеляційним судом рішення, відповідач не зніс встановлений ним паркан, і таким чином продовжує створювати позивачці перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою.
Вищевикладене в сукупності є підставою для зобов’язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачкою належною їй на праві власності земельною ділянкою, шляхом знесення паркану, який унеможливлює використання земельної ділянки призначеної для проїзду в тому числі й до земельної ділянки позивачки.
Частиною 3 статті 152 ЗК України визначено способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків.
У свою чергу, частиною 2 статті 22 ЦК України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
На підставі аналізу зазначених норм суд доходить до висновку, що під відшкодуванням збитків в ЗК України передбачено лише відшкодування завданої майнової шкоди.
Оскільки відшкодування моральної (немайнової) шкоди ЗК України не передбачено, в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 10, 79, 81, 88, 208, 209, 212 – 215, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
позов задовольнити частково. Зобов’язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 0.0836 га, розташованою по вулиці АДРЕСА_1, шляхом знесення паркану, який унеможливлює використання земельної ділянки призначеної для проїзду, в тому числі й до земельної ділянки ОСОБА_4.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 45 грн 50 коп. у відшкодування понесених судових витрат.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження рішення, якщо подається в строк, встановлений для подання заяви.
Головуючий: