Справа № 2-492/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    08 червня 2010 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

    головуючого судді -  Бобровської І.В.,

    при секретарі  - Яценюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.05.2005р.  близько 21.30 год. відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, рухався на автомобілі ЗІЛ-ММЗ по вул.Пікула в с.Гаївка Роздільнянського району Одеської області. Не впоравшись з керуванням, він скоїв наїзд на стоячий автомобіль М-403, який перемістився і скоїв наїзд на позивачку. Внаслідок ДТП їй було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, згодом встановлена перша група інвалідності безстроково. Відносно відповідача було порушено кримінальну справу за ч.2 ст.286 КК України, яку постановою суду закрито, а ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності внаслідок амністії. Вважає, що  внаслідок ДТП їй завдано значну матеріальну та моральну шкоду, яку зобов’язаний відшкодувати винний в ДТП відповідач. Матеріальна шкода в сумі 1820 грн., спричинена злочином, полягає в витратах на придбання лікарських засобів. Моральна шкода в сумі 200 000 грн. полягає в пережитому нервовому стресі, фізичному болю та стражданнях, викликаних каліцтвом та ушкодженням здоров'я – вона стала інвалідом першої групи, яка потребує стороннього догляду, не може рухатись, як звичайна людина, та у душевних стражданнях, викликаних тим, що її дитина фактично залишилась без опіки, чоловік вимушений здійснювати догляд за нею, внаслідок чого не працює. Просить суд стягнути з відповідача на її користь 1820 грн. матеріальної шкоди, 200 000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 08.06.2010р. позовні вимоги  ОСОБА_1 до відповідача в частині стягнення щомісяця втраченого заробітку в розмірі мінімальної заробітної плати – залишені без розгляду за її заявою.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, суду пояснила, що внаслідок ДТП з вини відповідача вона отримала тяжку травму хребта, перенесла операцію, пересувалася в інвалідному кріслі, а зараз також не може самостійно рухатись як звичайна людина. Догляд за нею здійснює її чоловік, внаслідок чого він не працює, а вона отримує пенсію по інвалідності 700 грн. Першій рік після ДТП відповідач надавав їй матеріальну допомогу на лікування, а потім виїхав на інше місце проживання та допомагати перестав. З того часу вона витратила на своє лікування 1820 грн. Моральну шкоду обґрунтовує фізичним болем та стражданнями, завданими їй внаслідок каліцтва, зміненням звичайних умов життя, а також великими додатковими витратами на необхідність посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків та здійсненням стороннього догляду.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково в частині стягнення з нього на користь позивачки матеріальної шкоди в сумі 1820 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 600 грн. В іншій частині позов не визнав. Не заперечуючи сам факт ДТП  і свою вину в ньому,  пояснив, що моральну шкоду в сумі 200 000 сплатити не може за браком коштів. Він не має роботи, перебуває на обліку в центрі зайнятості, має на утриманні трьох дітей,  особистого майна не має.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Відповідно до ст..1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було задано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

 Ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за майнову шкоду – вона відшкодовується  в повному обсязі особою , яка її завдала.  

Відповідно до правил про загальний делікт, будь-яка шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної чи юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала в повному обсязі. Для настання відповідальності за ст..1166 ЦК України повинно бути наявність 4-х елементів: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; г) вина завдавача шкоди.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Пункти 1 та 2 ч. 2 ст. 23 ЦК передбачають можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправного поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

У відповідність до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.. 1168, 1201 ЦК України моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Судом встановлено, що 03.05.2005р. близько 21.30 год. відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, здійснюючи керування автомобілем ЗІЛ-ММЗ на підставі договору оренди, рухався по вул.Пікула в с.Гаївка Роздільнянського району Одеської області і скоїв наїзд на стоячий автомобіль М-403, в наслідок чого той перемістився та наїхав на потерпілу ОСОБА_1, яка отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді травми хребта з. порушенням функцій тазових органів.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 12.07.2005р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ст..286 ч.2 КК України внаслідок амністії , а провадження по кримінальній справі – закрито.

Звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав внаслідок амністії не звільняє його від відшкодування шкоди потерпілій, спричиненої злочином.    

Після ДТП ОСОБА_1 встановлений діагноз – політравма, ускладнена хребтово-мозкова травма. Переломо – вивих тіла хребця з компресією спинного мозку. Порушення функцій тазових органів. 16.06.2005р. проведена операція на хребті. 07.07.2009 ОСОБА_1 встановлена перша група інвалідності безстроково з висновком про необхідність стороннього догляду.

Відповідач ОСОБА_2 у першій рік після ДТП надав позивачці матеріальну допомогу на лікування. Потім виїхав на інше місце проживання і допомогу надавати перестав, мотивуючи важким матеріальним станом його сім’ї. Він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітний.

В подальшому позивачка витратила на придбання лікарських засобів 1653 грн. та масажеру 167 грн., а всього 1820 грн., що підтверджується наданими чеками та визнається відповідачем, а тому не потребує доказування. Вказана сума повинна бути стягнута з ОСОБА_3 на користь позивачки.

Також с уд вважає, що факт спричинення моральної шкоди позивачці наявний, оскільки вона несе фізичні та моральні страждання внаслідок каліцтва та втрати здоров'я від неправомірних дій відповідача, у неї пошкоджений хребет, порушена функція тазових органів та нижніх кінцівок, вона стала інвалідом 1 групи, потребує стороннього догляду, змушена постійно тривалий час лікуватися, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Чоловік вимушений її доглядати, а дитина 2001р.н. фактично залишилась без батьківського догляду.  

Обговорюючи розмір відшкодування позиваці моральної шкоди, суд враховує характер та об'єм її фізичних, душевних, психічних страждань від отриманого каліцтва, тривалості лікування, що призвело до значних тяжких змін її життєвих зв'язків, потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що на  відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 потрібно стягнути з відповідача 50 000 грн. за ушкодження здоров’я. з урахуванням вказаних позивачкою та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості.

Що стосується обґрунтування позивачкою в судовому засіданні розміру моральної шкоди необхідністю додаткових витрат на харчування, придбання ліків, санаторно-курортне лікування, сторонній догляд, то обов’язок заподіювача шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я  відшкодувати такі витрати встановлений ст.1195 ЦК України і не є моральною шкодою в розумінні цього поняття.

Також в порядку ст..88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати на правову допомогу  в сумі 600 грн., на користь держави державне мито в  сумі 518 грн. 20 коп. та 15 грн. витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1168,  1187, 1195, 1201 ЦК України, суд –

 ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої злочином, - задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 1820 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 600 грн.

    В іншій частині позову - відмовити.  

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в  сумі 518 грн. 20 коп. та 15 грн. витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя: