__________________________________________________________________________                                                

                                                                                                                          Справа № 2-3821/10                        

                        ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 квітня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:      Сватаненка В.І.

за участю секретаря:      Забегловської Ю.Г.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради „Про визнання права власності на будівлю”, -                    

                                  ВСТАНОВИВ:

Предметом спору є будівля офісних приміщень – не житловий будинок загальною площею 1183,8 кв.м. по АДРЕСА_1

25.02.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на будівлю, якому просить суд визнати за ним право власності на вказану будівлю, посилаючись на те, що він придбав не житлову будівлю за вказаною адресою, в якої не виявилось фундаменту та, яка була пошкоджена невідомими особами, у зв’язку з чим з метою подальшої реалізації своїх прав, позивач самовільно провів за власні кошти реконструкцію зазначеного будинку.

У судовому засіданні представник позивача позов свого довірителя підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач – Одеська міська рада про час, дату та місце судового розгляду справи неодноразово сповіщався належним чином, про що свідчать відповідні судові повістки, які знаходяться у матеріалах справи, але його представник без поважних причин до суду не  з’явився, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за його відсутності суду не надавав та не заявляв, у зв’язку з чим суд вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення у відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи представника позивача, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов підлягаючим задоволенню у повному обсязі на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 12.02.2007 року позивачу належить нежила окремо розташована будівля за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.47).

З витягу Комунального підприємства „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості від 26.02.2007 року вбачається, що позивач є власником вказаного нежилого приміщення (а.с.11).

Згідно до ст. 319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Позивач, діючи згідно зі своїми правами, власними силами та за власні кошти зробив внутрішній капітальний ремонт та реконструкцію у належному йому на праві власності не житловому приміщенні, що не призвело до порушень несучої здібності конструкцій будівлі.

Разом з тим, суд дає правову оцінку тим обставинам, що проведена реконструкція по зовнішнім розмірам у теперішній час у відповідності до технічного паспорту від 20.11.2008 року (а.с.6-10) перевищує розміри встановленні у технічному паспорті від 31.03.2003 року (а.с.45-46), але такі відступи не порушують нічиїх прав та інтересів - суміжних сусідів, що видно з відповідно оформленої заяви сусіда від 01.03.2008 року (а.с.13).

Процент готовности будівлі та виконаних будівельно-монтажних робіт щодо реконструйованого не житлового будинку складає 100 %.

Позивач закінчив реконструювання своєї нежитлової будівлі, тому суд вважає за можливе визнати за ним право власності на вказану спірну будівлю.

 Відповідно до положень ст. 376 ЦК України за вимогою власника, або користувача земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, побудоване на ній, якщо не порушенні права інших осіб.

У ч. 5 ст. 376 ЦК України, законодавець встановив для суду обмеження в винесенні рішення про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, лише у випадках, якщо земельна ділянка не є у власності чи користуванні особи, яка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване, та у випадку, коли самочинно збудоване нерухоме майно порушує права інших осіб.

Окрім того, даючи правову оцінку заявленим позовним вимогам позивача, суд вважає за необхідне встановити факт можливості збереження, та прийняття до подальшої експлуатації вище вказаного нерухомого майна, яке самочинно збудоване, оскільки, вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ст. 30 Закону України від 20.04.2000 року № 1699-III „Про планування і забудову територій”, ст. 18 Закону України від 16.11.1992 року № 2780-XII „Про основи містобудування” будівництво об’єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам, закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

 Судом була призначена судова будівельно-технічна експертиза, згідно до технічного висновку якої  № 027/2010 ПП «Одеський науково – дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С.С.» від 23.03.2010 року, спірна не житлова будівля відповідає вимогам ДБН, вимогам санітарно-епідеміологічного нагляду та пожежного нагляду, подальша експлуатація та використання будівлі можливе. Процент готовності до експлуатації будівлі складає 100% (а.с.86-95).

Відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Збудована нежитлова будівля також не суперечить суспільним інтересам, тому що побудована у відповідності з будівельними нормами і правилами.

 Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Судом приймається до уваги й на той факт, що позивач, звернувшись правомірно в суд з даним позовом сплатив, передбачену Декретом Кабінету Міністрів „Про держмито”, державний збір у вигляді державного мита та збору на інформаційно-технічне забезпечення (а.с.1,2).

Відповідачу по справі надавалась можливість заперечувати, надавати докази, спростовувати доводи позивача, але відповідач з власної ініціативи та за власним бажанням своїм процесуальним правом не скористався, не з”являючись до суду.

В Україні діє принцип верховенства права. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. ст. 15, 16, ЦК України).

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача заявлені правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав сторін по справі.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223-226, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 376, 392 ЦК України, суд, -                    

                                        ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради – «Про визнання права власності на будівлю» - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитловий будинок загальною площею 1183,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня оголошення ухвали про залишення заяви без задоволення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :