Справа № 2-129/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року Буринський районний суд Сумської області
в складі : головуючого судді - Стеценко В.С.
при секретарі - Мережко Ю.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м. Буринь справу за позовом ОСОБА_1 до Буринської міської ради про визнання права власності на будинок у порядку спадкування –
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Буринської міської ради про визнання права власності на частину будинку у порядку спадкування, що залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 мотивуючи тим, що не може оформити спадщину через відсутність правовстановлюючого документу.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала і просила задовольнити, мотивуючи тим, що не має можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину , із-за відсутності у правовстановлюючому документі відомостей про розмір частки кожного із спадкодавців у спадковому будинку.
Відповідач позов визнав, але в судове засідання не з’явився і просив справу розглядати в його відсутності.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку встановленому ст. 174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено , що 11 лютого 1980 року Буринський районний суд постановив рішення про виділ частки із спільного майна. У відповідності до цього рішення позивачці виділено 33/100 частки будинку з належними надвірними будівлями , що розташований по АДРЕСА_1 Сумської області. Вони провели державну реєстрацію права власності на даний будинок. Але в рішенні суду, що є правовстановлюючим документом на будинок, не зазначено розмір часток, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3, лише зазначено , що частину будинку , що залишилася залишити за відповідачами , визнавши за ними право власності. Таким чином у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишилося 67/100 частин зазначеного будинку з належними господарськими будівлями.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилася спадщина. До складу спадкового майна входить частка будинку за АДРЕСА_1. Спадкоємцем на її майно був син, ОСОБА_3 , який прийняв спадщину , на час смерті спадкодавця проживав разом з нею , але юридично не оформив і помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позичка є дружиною ОСОБА_3 , а тому відповідно до ст.ст. 1222 , 1223 , 1258 , 1261 ЦК України має право на зазначене майно Спадщину позивачка прийняла відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України , а не має можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину , із-за відсутності у правовстановлюючому документі відомостей про розмір частки кожного із спадкодавців у спадковому будинку.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. У разі виділу частки із майна , що є у сумісній власності , вважається , що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними ( ч.2 ст.370 ЦК України ) , а тому суд вважає , що кожному із спадкодавців належала 67/200 у спадковому будинку , а до складу спадкового майна на яке позивачка має право належить 67/100 частки вище згаданого будинку.
Таким чином суд вважає, що позов в частині визнання права власності на спадкове майно повністю доведений і підлягає задоволенню і за позивачкою необхідно визнати право власності на 67/100 частки будинку, які належать спадкодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Крім того позивачка разом з чоловіком , ОСОБА_3 побудували прибудови – а-2 , а-4 , веранду – а-3 , переобладнали кухню під житлову кімнату І – 4 , що вважається самовільно побудованими та переобладнаними.
При вирішенні питання про визнання права власності на самочинне будівництво суд приймає до уваги те, що Кабінет Міністрів України постановою від 09.09.2009 р. №1035 затвердив Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання робіт, яка дає можливість за спрощеною процедурою на підставі обмеженого і чітко визначеного переліку документів прийняти в експлуатацію забудови збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. Введення цих об»єктів нерухомості в експлуатацію дозволить в подальшому оформити на них право власності на законних підставах.
Тобто суд вважає неможливим вирішення спору про право власності на самочинне будівництво разом зі спором про спадкове майно оскільки предмет спору цих вимог різний.
Крім того при вирішенні питання самочинного будівництва в судовому порядку необхідно перевіряти відповідність самочинно збудованих об»єктів державним будівельним нормам, стандартам та правилам та залучати до участі у справі урядовий орган Держархбудінспекцію, що неможливо в даному судовому засіданні.
При таких обставинах справи суд вважає, що в позові, в частині визнання права власності на самочинне будівництво, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 130, 174, 209-213 ЦПК України; ст.ст. .3,11,25,368,370,,392, 1222,1258, 1261,1268,1269,1270 ЦК України -
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 67/100 частки будинку, який знаходяться по АДРЕСА_1 Сумської області , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі рішення Буринського районного суду від 11.02.1980 року з належними надвірними будівлями. В іншій частині позову – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: